Мікропластик розкривається як прихований чинник, що послаблює здатність океану регулювати клімат Землі через порушення вуглецевого циклу.
Мікропластик — це «пластикові частинки розміром менше п’яти міліметрів», які нині присутні майже в усіх середовищах. Вони накопичуються в океанах, атмосфері та живих організмах. Їх екологічна небезпека виходить за межі токсичності. Нові дослідження показують зв’язок із кліматичними процесами.
Науковці наголошують, що океан є ключовим «поглиначем вуглецю», тобто системою, яка зменшує концентрацію CO? в атмосфері. Мікропластик порушує роботу «біологічного вуглецевого насоса» — процесу перенесення вуглецю в глибини океану. Це відбувається через негативний вплив на фітопланктон і зоопланктон. У результаті знижується ефективність фотосинтезу та метаболізму.
«Кліматичні порушення та забруднення пластиком — це дві основні екологічні проблеми, які перетинаються у складний спосіб», — зазначають автори в журналі Journal of Hazardous Materials: Plastics. Вони підкреслюють роль «пластисфери», тобто мікробних спільнот на поверхні пластику. Ці спільноти беруть участь у циклах вуглецю та азоту. Вони також здатні продукувати парникові гази.
«Мікропластик підриває цей природний захист від зміни клімату», — пояснює Іхсанулла Обайдулла з Університету Шарджі. Він зазначає, що пластик не лише накопичується, а й виділяє парникові гази під час розкладу. Це може посилювати потепління та закислення океану. Наслідками стають втрата біорізноманіття і загрози продовольчій безпеці.
Дослідження має характер «інтегративного наративного огляду», тобто синтезу наявних наукових даних. Проаналізовано 89 робіт за період 2010–2025 років. Автори вказують на прогалини в знаннях. Вплив мікропластику на клімат досі системно недооцінювався.
«Боротьба із забрудненням пластиком тепер є частиною боротьби з глобальним потеплінням», — наголошує Обайдулла. Дослідники закликають розглядати мікропластик і зміну клімату як взаємопов’язані виклики. Такий підхід має визначати майбутні наукові дослідження та екологічну політику.