Група вчених провела дослідження, під час якого 13 грецьких морських піхотинців, споряджених копіями мікенського озброєння, взяли на себе роль стародавніх елітних піших воїнів, які брали участь у Троянській війні.
Під час експерименту дослідники з’ясували, що відомий обладунок із Дендри придатний для повноцінного 11-годинного бою. Як повідомляється у статті, опублікованій у журналі PLoS ONE, раніше висловлювалися гіпотези, що таке захисне спорядження могло бути церемоніальним чи, наприклад, ним користувалися лише воїни, які вирушали у бій на колісницях.
Ще в 1930-х роках недалеко від грецького селища Дендра археологи виявили мікенський некрополь, поруч з яким знаходяться руїни стародавнього міста Мідея. Тоді дослідники знайшли тут купольну гробницю та інші поховання, в яких, крім людських останків, лежали предмети озброєння та інші речі. Однак широкої популярності ця пам’ятка набула після того, як 1960 року в одній з камерних гробниць, зведених близько 1450-1400 років до нашої ери, вчені розкопали добре збережений бронзовий обладунок, який складався з безлічі деталей, який відповідав не тільки зображенням на глиняних табличках з лінійним письмом Б, але й описам Гомера. Крім цього, у гробниці знайшли й інші цінні артефакти, наприклад, бронзові нащільники та залишки шолома з кабанячих іклів, бронзові посудини та гребінь із золотими зубчиками, а також можливі залишки щита та інші речі.
Знайдений обладунок важить близько 18 кілограмів, причому в давнину маса була ще більшою через те, що на момент, коли його виявили, в нього були відсутні кілька елементів, а також через окислення бронзи. Дослідники висували гіпотези, що, можливо, такий панцир був надто важким для пішого воїна і призначався лише для бійців, які билися на колісницях, або ж це захисне озброєння було церемоніальним.
Щоб перевірити, чи могли елітні піші воїни користуватися такими обладунками під час реальних і тривалих боїв, Андреас Флуріс (Andreas Flouris) з Університету Фессалії спільно з колегами з Великої Британії, Греції та Португалії провів велике дослідження, що складалося з кількох етапів. Для початку вчені вирішили зібрати доступні відомості про деталі того, як проходили війни в пізньому бронзовому столітті: скільки бої тривали впродовж дня, о котрій годині вони розпочалися та закінчувалися, які типові дії виконували піші воїни та у якому об’ємі, скільки вони споживали води та їжі і так далі. За основу вони взяли події Троянської війни, описані Гомером в “Іліаді”. Крім цієї стародавньої поеми, дослідники також проаналізували наукову літературу, присвячену цій темі.
Зібравши інформацію, вчені відібрали 13 добровольців із числа грецьких морських піхотинців. Це були 13 чоловіків віком 29,2 ± 7,9 року, зростом 173 ± 5 сантиметрів і вагою 74,1 ± 6,8 кілограм. Передбачається, що за цими критеріями вони приблизно відповідали елітним пішим воїнам, які брали участь у Троянській війні. За день до експерименту вони прибули в лабораторію, де пройшли медичне обстеження, і почали жити за режимом, що відповідає режиму стародавнього воїна. Протягом наступного дня їх розбудили о 5:30 ранку, після чого чоловіки здали додаткові аналізи, поснідали і о 7:00 приступили до виконання завдань.
Протягом наступних 11 годин (стільки, за даними вчених, тривали бойові дії протягом одного дня) вони виконували відповідні завдання, що імітували бій часів пізнього бронзового століття в умовах близьких до тих, що були під час Троянської війни. У цей час добровольці були споряджені копіями мікенського озброєння: латунним обладунком масою понад 23 кілограми, шоломом з кабанячих іклів, мечем з мідним клинком типу Di> (аналогічний предмет також відомий із гробниць Дендри), списом із мідним наконечником, складовим луком і деякими іншими речами.
Усі учасники в ході експерименту впоралися із завданнями, після чого вчені знову провели їхнє медичне дослідження. Отримані результати свідчили на користь того, що бронзовий обладунок з Дендри цілком міг бути реальним захисним озброєнням пішого воїна, а не просто церемоніальним спорядженням. Дослідники також провели комп’ютерне моделювання подібного бою, яке враховувало низку чинників (температуру повітря, вплив спорядження на теплообмін тіла людини з навколишнім середовищем, кількість енергії, що витрачається під час інтенсивних занять і так далі).
За винятком однієї симуляції, у всіх випадках воїну вдавалося залишатися в боєздатному стані протягом 11 годин. Лише в одному випадку, коли параметри моделювання включали дуже низьку швидкість вітру в поєднанні з високою температурою повітря і вкрай серйозною інтенсивністю бою, воїн не міг продовжувати бій після 7,5 години бою.