Дослідження поведінки чорних садових мурах (Lasius niger) показало, що у відповідь на появу хворих особин колонія змінює спосіб будівництва гнізда, що, ймовірно, допомагає зменшити ризик поширення інфекцій.
Громадські комахи, зокрема мурахи, живуть в умовах великої скупченості, що сприяє швидкому поширенню патогенів. Мурахи взаємодіють з навколишнім середовищем і один з одним, і через це є ризик масового зараження колонії інфекційними захворюваннями. В еволюційному процесі вони виробили різні стратегії боротьби з хворобами, як-от використання протимікробної смоли або самостійне вироблення антимікробних речовин для захисту від патогенів.
Останні дослідження показали, що мурахи також застосовують так званий “архітектурний імунітет” — адаптивне будівництво гнізд, що обмежує контакти між особинами, коли в колонії з’являються хворі. Вчені виявили, що заражені патогенним грибком мурахи змінюють архітектуру своїх гнізд: тунелі стають ширшими, а входи — більш розділеними, що знижує густоту популяції в обмеженому просторі і може зменшити передачу інфекцій. Мурахи також починають будувати гнізда швидше, адаптуючи їх до нових умов ризику.
Цікаво, що заражені мурахи проводять більше часу поза гніздом, що може свідчити про наявність форми самоізоляції, яка додатково допомагає обмежити поширення хвороби. Хоча науковці ще не мають прямих доказів того, що такі зміни в будівництві прямо знижують ризик інфекцій, комп’ютерне моделювання свідчить про можливе зменшення поширення захворювань на 5-10%.
Ця стратегія архітектурних змін може мати важливі наслідки для людського суспільства. Аналіз поведінки мурах дозволяє припустити, що подібні принципи просторової організації можна використовувати для зменшення епідеміологічних ризиків у людських поселеннях та будівлях.