Стародавні переселенці з Анатолії не тільки влаштували геноцид у Скандинавії, а й обдарували тих, хто вижив, новими хворобами.
Крім нових способів видобутку їжі та виготовлення кераміки, вихідці з Анатолії принесли в Скандинавію геноцид та інфекційні хвороби / © wikipedia.org
За сучасними уявленнями, землероби прийшли до Скандинавії з Анатолії. Сталося це приблизно шість тисяч років тому. Перші хлібороби влаштували і перший геноцид на півночі Європи, залишивши в живих не більше 10 відсотків початкового населення.
Цих хліборобів зазвичай пов’язують з археологічною культурою лійкоподібних кубків. Минуло близько тисячі років, і їх змінили носії культури бойових сокир (вона ж культура шнурової кераміки). Представники цієї культури повторили дії перших вихідців з Анатолії – майже повністю винищили своїх попередників.
Мегаліт носіїв культури воронкоподібних кубків / © wikipedia.org
Але оскільки винищення було все ж неповним (приблизно 10 відсотків тих, хто вижив), паралельно з вищезгаданими землеробами існували мисливці-збирачі, носії культури ямкової кераміки. Судячи з археологічних знахідок, таке сусідство спостерігалося в основному на південному узбережжі Скандинавії.
Крім зміни стратегій видобутку їжі, перехід до неоліту спричинив зміни в демографії. Більші і щільніші популяції потенційно могли створити умови, в яких хвороби поширювалися легше, збільшуючи патогенне навантаження на людину. До того ж кожна нова хвиля переселенців, найімовірніше, приносила із собою нові захворювання, пов’язані з їхнім способом життя.
Дослідники зі Стокгольмського університету (Швеція) і Шведського музею природної історії провели метагеномний аналіз ДНК, виділеної із зубів 38 людей кам’яного віку, знайдених на 11 стоянках у Скандинавії. Результати роботи представлені в журналі Scientific Reports.
Зразки належали різним культурам: мезолітичні мисливці-збирачі, неолітичні мисливці-збирачі з культури ямкової кераміки, а також хлібороби – носії культури лійчастого кубка і культури бойових сокир.
На карті позначені місця стоянок, де були знайдені зразки / © Nora Bergfeldt et al.
Автори роботи вивчили мікробний вміст цих скелетних зразків і в такий спосіб отримали уявлення про здоров’я та умови життя стародавніх людей, а також можливості передачі мікробів між неолітичними мисливцями-збирачами та землеробами. Особливо їх цікавили патогени, які передаються при близькому особистому контакті (а не, наприклад, через їжу).
Аналіз 38 зразків останків виявив у них 660 видів мікроорганізмів. У мисливців-збирачів виявили послідовності, які можна порівняти з Neisseria meningitidis, що викликає менінгококову хворобу. Ця інфекція зазвичай передається через слину – наприклад, при кашлі, чханні та поцілунках. Хоча менінгіт легко піддається лікуванню за допомогою сучасних медичних засобів, у кам’яному віці інфекція могла призвести до летального результату.
Дослідники зазначили, що N. meningitidis трапляється частіше у зразках, отриманих з останків мисливців-збирачів. Вони припускають, що ця інфекція супроводжувала населення Південної Скандинавії ще з мезоліту.
У процесі аналізу вчені також виявили в деяких зразках ознаки Neisseria gonorrhoeae, яка спричиняє гонорею – інфекцію, що передається статевим шляхом. Хто був першим носієм цього патогену – не цілком зрозуміло.
Salmonella enterica, збудник сальмонельозу, знайшли у двох представників культури лійкоподібних кубків – перших землеробів. S. enterica раніше була ідентифікована в неолітичних зразках з інших місць Європи. Вважається, що люди стали страждати на хворобу, яку вона викликає, у процесі одомашнення худоби.
В однієї дорослої жінки, носія тієї самої культури лійкоподібних кубків, дослідники виявили бактерію Yersinia pestis, що викликає чуму. Це один із найбільш ранніх випадків виявлення Y. pestis на сьогодні.
Автори дослідження наголосили, що в більшості випадків (окрім S. enterica) не можна однозначно стверджувати, хто саме був першим носієм того чи іншого патогенного мікроорганізму: мисливці-збирачі чи хлібороби. Але ясно, що вони цими організмами активно обмінювалися, доповнюючи картину перших геноцидів спалахами інфекційних захворювань.
Цікаві факти про чуму
Чума — це серйозна інфекційна хвороба, яка спричиняється бактерією Yersinia pestis. Ця хвороба має давню історію та відіграла значну роль у людській історії, особливо під час пандемій, що забрали життя мільйонів людей. Ось декілька ключових фактів про чуму:
- Чорна смерть: Одна з найвідоміших пандемій чуми, відома як Чорна смерть, вирувала в Європі у середині 14 століття (1347-1351 роки) і забрала життя від 75 до 200 мільйонів людей. Це становило приблизно від 30% до 60% населення Європи того часу.
- Передача: Чума передається людям через укуси інфікованих бліх, які живуть на гризунах, таких як щури. Також вона може передаватися від людини до людини через повітря при кашлі під час легеневої форми хвороби.
- Три форми хвороби: Чума має три основні форми: бубонна, септицемічна та легенева. Бубонна чума характеризується раптовою лихоманкою та набряком лімфатичних вузлів. Септицемічна форма вражає кров, а легенева — легені.
- Лікування: При своєчасному діагностуванні та лікуванні антибіотиками, такими як стрептоміцин, гентаміцин або доксициклін, чума може бути вилікувана. Без лікування, особливо легенева форма, може бути смертельною у більшості випадків.
- Історичні пандемії: Історія знає декілька великих пандемій чуми, включаючи Юстиніанову чуму (6-8 століття), Чорну смерть (14 століття), та Третю пандемію чуми, яка почалася в Китаї в 1855 році та привела до випадків хвороби в різних частинах світу протягом наступних декількох десятиліть.
- Спалахи в сучасному світі: Незважаючи на свою давність, чума досі зустрічається у деяких частинах світу, зокрема в Африці, Азії та Північній Америці. Сучасні спалахи, як правило, локалізовані та швидко контролюються завдяки сучасним методам лікування та профілактики.
- Профілактика та контроль: Контроль над популяціями гризунів, а також використання репелентів для уникнення укусів бліх, є ключовими заходами для запобігання чумі. Також існують вакцини, які можуть бути рекомендовані людям, що працюють у високоризикових областях або подорожують до них.