Місяць, який часто сприймається як безплідне небесне тіло, може містити більше води, ніж вважалося раніше. Недавні дослідження припускають, що частина цієї води могла утворитися з атмосфери Землі. Це відкриття додає нового виміру нашому розумінню гідратації Місяця.
За останнє десятиліття різні космічні місії виявили воду на Місяці, переважно у вигляді льоду поблизу полюсів. Інші регіони можуть містити багаті водою мінерали. Це відкриття має вирішальне значення для планування майбутніх пілотованих місячних місій, оскільки виявлення джерел води може визначити місця посадки та підтримати стійку присутність людини.
Переважаючою теорією було те, що вода на Місяці в основному утворилася з комет і астероїдів, які стикалися з нею протягом мільярдів років. Крім того, частина води могла утворитися в результаті впливу іонів водню і кисню сонячного вітру. Інша гіпотеза пов’язує місячну воду з утворенням Місяця в результаті колосального зіткнення протопланети з молодою Землею 4,4 мільярда років тому.
Однак дослідники з Університету Аляски в Фербенксі пропонують новий механізм: атмосфера Землі може бути джерелом деякої кількості місячної води. Це відбувається під час щомісячного проходження Місяця через магнітосферу Землі.
Магнітосфера Землі, захисний міхур магнітного поля, схожа на комету, із закругленою передньою частиною і хвостом, що тягнеться за планетою. Щомісяця, приблизно протягом п’яти днів, Місяць проходить через цей хвіст.
У цей період лінії магнітного поля Землі, які іноді розриваються, дозволяють іонам водню та кисню з атмосфери Землі виходити в космос. Коли Місяць проходить через хвіст магнітосфери, деякі з цих розірваних ліній знову з’єднуються, направляючи іони назад до Землі. Деякі з цих іонів з часом потрапляють на поверхню Місяця.
Гюнтер Клетечка, провідний дослідник дослідження, порівнює цей процес з “душем”, коли іони води з Землі потрапляють на поверхню Місяця. Вчені підрахували, що цей механізм міг би накопичити близько 3500 кубічних кілометрів води на полюсах Місяця за мільярди років, грунтуючись на консервативних розрахунках, згідно з якими тільки один відсоток іонів, що залишають Землю, досягає Місяця.