Ізраїльські вчені за допомогою методів палеопротеоміки дослідили вісім кам’яних наконечників стріл віком близько восьми-дев’яти тисяч років, які археологи знайшли в пустелі Негев на поселенні Нахаль-Іссарон. На всіх артефактах вони виявили залишки стародавніх білків, характерних для людей, газелей, кіз, лисиць, даманів і сонь, а також яструбів-тетерев’ятників і нільської акації.
На думку вчених, вивчені артефакти, мабуть, використовували як наконечники стріл під час міжгрупових або міжособистісних конфліктів, на полюванні, а також іноді й для оброблення туш тварин. Крім того, як повідомлено у препринті, доступному в репозиторії Research Square, на двох предметах збереглися ймовірні залишки клею зі смоли акації та козячого колагену.
Про функцію тих чи інших артефактів кам’яного віку і навіть пізніших епох часом доводиться тільки здогадуватися. Іноді розібратися в тому, як стародавні люди використовували свої знаряддя, допомагає експериментально-трасологічний метод, за допомогою якого науковці досліджують макро- і мікросліди зносу на поверхні предмета та порівнюють їх з пошкодженнями на еталонних знаряддях. Наприклад, нещодавно в рамках такого дослідження археологи підтвердили, що за допомогою 35-тисячолітнього випрямляча з отворами, знайденого в Німеччині, в епоху верхнього палеоліту вили мотузки.
Доповнити наші уявлення про те, що робили люди різними знаряддями, можуть нові дослідницькі методи, наприклад, аналіз фрагментів білкових молекул – палеопротеоміка, за допомогою якої вчені вже вміють, серед іншого, визначати стать стародавніх гомінінів, встановлювати приналежність до того чи іншого таксону різних кісткових фрагментів, що, зокрема, дало змогу виявити рештки кількох денисівців і так званої Денні – гібриду першого покоління від матері-неандерталки та батька-денісовця.
Стівен Розен (Steven Rosen) з Університету імені Бен-Гуріона спільно зі своїми колегами з Ізраїлю скористався методами палеопротеоміки для вивчення стародавніх кам’яних артефактів. Вчені відібрали для аналізу вісім знарядь, які, судячи з усього, використовувалися як наконечники стріл. Ці предмети віком близько восьми-дев’яти тисяч років археологи виявили під час розкопок невеликого неолітичного поселення Нахаль-Іссарон, розташованого в пустелі Негев.
Учені виявили, що на поверхні всіх артефактів збереглися залишки стародавніх білків;поверхні всіх артефактів збереглися залишки стародавніх білків, характерних для людей (Homo sapiens), газелей-доркас (Gazella dorcas), домашніх кіз (Capra hircus), піщаних лисиць (Vulpes rueppellii), даманів Брюса (Heterohyrax brucei), болгарських сонів (Myommimus roachi), а також яструбів-перелятників (Myommimus roachi), а також яструбів-перепелятників (Myommimus roachi), а такожтакож яструбів-перелятників (Accipiter nisus) і нільської акації (Acacia nilotica). Автори зазначили, що лише на одному предметі збереглися пептиди, характерні тільки для одного виду, тоді як на всіх інших вдалося виявити залишки білків, характерних для двох і більше видів.
За словами дослідників, найбільше інтригує те, що на чотирьох наконечниках були присутні фрагменти білків з людських кісткових (остеокальцин) і м’язових (міоглобін) тканин, а також з еритроцитів (гемоглобін). Це, судячи з усього, свідчить про те, що стріли використовували не тільки на полюванні, а й під час міжгрупових або міжособистісних конфліктів. Інший цікавий результат виконаної роботи – це присутність залишків білків яструбів-перепелятників на трьох наконечниках, що вказує на систематичне полювання на цих хижих птахів. Оскільки їхні кістки рідко зустрічаються на археологічних пам’ятках цього регіону, дослідники припустили, що, можливо, стародавніх людей цікавили передусім кігті та пір’я.
Археологи також звернули увагу на те, що на артефактах були присутні фрагменти білків даманів, лисиць і сонь. Хоча цілком можна припустити, що на перших двох люди могли полювати за допомогою лука і стріл, це малоймовірно щодо сонь. Вчені припустили, що, ймовірно, ці предмети також могли використовуватися для зняття шкурок з тварин, а не тільки в якості наконечників стріл.
Крім того, дослідники зупинилися на тому, що на двох артефактах були присутні залишки козячого колагену і смоли нільської акації. Можливо, це говорить про те, що стародавні мешканці пустелі Негев використовували ці компоненти для виготовлення клею, за допомогою якого кріпили наконечники до держаків. При цьому поки немає свідчень, що в епоху неоліту цей вид дерев ріс у Леванті. Якщо це справді так, то це свідчить про зв’язки місцевих жителів із населенням, що проживало на захід від Синайського півострова.