Алмази формуються при високих температурах і тиску в надрах Землі. Більшість з них народжується у верхніх шарах мантії, у основи масивних континентальних плит, на глибинах 150-200 кілометрів. Але деякі алмази походять зі значно більшої глибини, 650 кілометрів і більше — в тому числі алмази рідкісного типу IIb, містять включення бору, який надає їм слабкий блакитний відтінок. До них відноситься, наприклад, знаменитий діамант Хоупа, який зберігається в американському Музеї природної історії.
Двадцятикаратний алмаз типу IIb, видобутий не так давно в Південній Африці, досліджувала команда Евана Сміта (Evan Smith) з Американського інституту гемології (GIA). Крім того, вченим вдалося розглянути ще більший 124-каратний камінь типу CLIPPIR — «типу «Куллінана«», легендарного алмазу, який пішов на діаманти британської корони. Про результати цього дослідження Сміт розповів на щорічній Гольдшмідтовській конференції з геохімії.
З допомогою рамановскої спектроскопії в тих і інших алмазах вчені виявили сліди розпаду бріджманіта (силікат-перовскіту) — найпоширенішого мінералу на Землі, але і найтаємничішого. Він міститься в нижніх шарах мантії, при температурі під 2000 °С і тиску в сотні тисяч атмосфер, і досі погано вивчений: при підйомі на поверхню з бріджманітом відбуваються трансформації, і мінерал руйнується. Виявити його безпосередньо вдається хіба що в астероїдах.
Сліди перетворень бріджманіта і виявилися у великих діамантів, які досліджували Сміт і його співавтори.
Натхнення: naked-science.ru