Дані з супутника Sentinel-6 від 24 квітня показують більш високу і теплу океанську воду на екваторі і західному узбережжі Південної Америки.
Супутник НАСА Sentinel-6 Michael Freilich, який спостерігає за Землею, зафіксував ранні ознаки Ель-Ніньо з космосу. А саме — теплу воду в Тихому океані, що рухається на схід до західного узбережжя Південної Америки в березні і квітні. Це явище відоме як хвилі Кельвіна і яке часто його вважають попередником Ель-Ніньо.
Висота довгих океанських хвиль становить всього від 5 до 10 см, а ширина — сотні кілометрів. Вони формуються на екваторі і переміщують теплий верхній шар води в західну частину Тихого океану.
«Ми будемо спостерігати за цим Ель-Ніньо, як яструб. Якщо воно буде великим, Землю чекає рекордне потепління» — заявив Джош Вілліс, вчений проекту Sentinel-6 Michael Freilich з Лабораторії реактивного руху НАСА.
Ель-Ніньо є частиною кліматичного циклу Ель-Ніньо/Південне коливання (ЕНПК) — це природне явище природи, пов’язане з коливаннями температури поверхні океану в екваторіальній частині Тихого океану в поєднанні зі змінами в циркуляції атмосфери над ним. Воно значно впливає на погодні та кліматичні режими в багатьох частинах світу.
Зазвичай переважаючі східні вітри вздовж екватора, відомі як пасати, забирають поверхневі води на захід через Тихий океан, переміщаючи теплі води з Південної Америки в Азію. У міру руху теплої води на зміну їй піднімається холодна вода. Ель-Ніньо пов’язаний з ослабленням пасатів, через що тепла вода відтісняється на схід. Все це значно впливає на погодні умови в усьому світі. Для США це означає більш вологу погоду в південних районах і більш жарку погоду в північно-західних районах.
Ель-Ніньо зазвичай трапляється раз в три-п’ять років, але може відбуватися частіше або рідше. Останнє Ель-Ніньо було в 2019 році і тривало шість місяців, з лютого по серпень.