Дослідники НАСА повідомляють про безпрецедентне виснаження озонового шару над Арктикою. Аналіз супутникових спостережень показує, що рівень озону досяг своєї найнижчої точки в 205 одиниць Добсона 12 березня 2020 року.
Стратосферний озоновий шар, розташований в діапазоні від 11 до 40 кілометрів над поверхнею Землі, поглинає шкідливе ультрафіолетове випромінювання, яке може завдати шкоди рослинам і тваринам і впливати на людей, викликаючи катаракту, рак шкіри і пригнічуючи імунну систему.
НАСА спільно з Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) здійснює моніторинг стратосферного озону з використанням супутників, у тому числі супутника НАСА “Аура”, супутника НАСА-НОАА “Суомі” і Об’єднаної полярної супутникової системи NOAA-20. Мікрохвильовий sounder на борту супутника “Аура” також оцінює стратосферні рівні озоноруйнівного хлору.
На відміну від Антарктики, де щорічно у вересні й жовтні під час весни в Південній півкулі виникає справжня озонова “діра”, стосовно до озонового шару над Арктикою дослідники НАСА воліють застосовувати термін “виснаження”.
Для порівняння, рівні озону над Антарктидою навесні зазвичай падають приблизно до 120 одиниць Добсона. В Арктиці березневі значення іноді опускаються до 240 одиниць. Подібні низькі рівні озону мали місце у верхніх шарах атмосфери — в стратосфері — в 1997 і 2011 роках. Але в цьому році був побитий рекорд.
Березневе виснаження озонового шару в Арктиці, на думку вчених, було викликане поєднанням факторів, що виникли із-за надзвичайно слабких “хвильових” подій у верхній атмосфері з грудня по березень. Ці хвилі керують рухом повітря у верхніх шарах атмосфери, аналогічно до погодних факторів, які ми спостерігаємо в нижніх шарах атмосфери, але в набагато більших масштабах.
Зазвичай ці хвилі поширюються вгору від нижніх шарів атмосфери в середніх широтах і руйнують контур циркумполярних вітрів, які циркулюють навколо Арктики. При цьому вони приносять з собою озон з інших частин стратосфери, поповнюючи резервуар над Арктикою, а також сприяють нагрівання арктичного повітря. Більш високі температури створюють несприятливі умови для формування полярних стратосферних хмар, що виділяють хлор, який бере участь у озоноруйнівних реакціях.
З грудня 2019 року по березень 2020 року стратосферні хвильові явища були слабкими і не порушували полярних вітрів. Таким чином, вітри діяли як бар’єр, який не дозволяє озону з інших частин атмосфери заповнювати його рівень над Арктикою. Крім того, стратосфера залишалася холодною, що призвело до утворення полярних стратосферних хмар, які дозволили хімічним реакціям вивільнити реактивні форми хлору, такі як хлорфторвуглеці, і викликати виснаження озонового шару.
Нагадаємо, що застосування хлорфторвуглеців в промисловості було заборонено в кінці 1980-х років Монреальським протоколом щодо речовин, які руйнують озоновий шар.
Натхнення: earth-chronicles.ru