Супутники, які пролітають над Південно-Атлантичною магнітною аномалією, гірше захищені від космічної радіації, і за ситуацією потрібен контроль.
Фахівці NASA активно стежать за Південно-Атлантичною аномалією – великою областю зі зниженою напруженістю магнітного поля землі, яка простягається від Південної Америки до південно-західної частини Африки. Це послаблює захист планети від космічного випромінювання і ставить під загрозу нормальну роботу супутників, які там пролітають.
На Землі існує дві сусідніх області з незвичайно низьким магнітним полем. Одна з них, Кейптаунська аномалія, розташована на півдні Африки, на берегах річки Лімпопо. У XIII-XVI століттях “сила” магнітного поля там кілька разів різко падала і зменшувалася до критично низьких значень.
Друга, Бразильська аномалія, розташована в південній частині Атлантичного океану на приблизно рівній відстані від берегів Бразилії і Африки. Магнітне поле в цьому регіоні послабшало настільки, що цей фактор доводиться враховувати при експлуатації супутників. Річ у тім, що радіаційний щит Землі тут майже не захищає їх від дії космічних променів і заряджених частинок з пояса ван Аллена. Деякі вчені об’єднують Кейптаунську і Бразильську аномалії, називаючи її Південно-Атлантичною магнітною аномалією.
У NASA відзначили, що поки аномалія не створює проблем для життя на поверхні планети, проте, згідно зі спостереженнями, ця зона продовжує повільно розширюватися, а магнітна напруженість в ній зменшується. В майбутньому, згідно з прогнозами, вона може розділитися на дві частини, що створить додаткові проблеми для супутників.
Фахівці припускають, що основним джерелом аномалії можуть бути руху розпечених мас рідини зовнішнього ядра планети. Вони створюють електричний струм, яка формує магнітне поле Землі, проте роблять це нерівномірно.