Нові комп’ютерні моделі показали, що неандертальці могли швидко дістатися Сибіру, подолавши тисячі кілометрів за допомогою річкових коридорів.
Швидка міграція до серця Азії
Завдяки комп’ютерному моделюванню дослідники з Нью-Йоркського університету реконструювали ймовірні маршрути переміщення неандертальців до гір Алтаю. Симуляції охоплювали два періоди з теплішим кліматом – MIS 5e (близько 125 000 років тому) і MIS 3 (близько 60 000 років тому). “Неандертальці могли мігрувати на тисячі кілометрів… всього за 2 000 років”, – зазначив антрополог Раду Іовіта. Ці маршрути, що пролягали через Урал і південний Сибір, використовували річкові долини як природні коридори.
Такі результати підтверджують: ландшафт Євразії створював умови для швидкого поширення, навіть без сучасної інфраструктури. Моделі враховували не лише географічні особливості, а й кліматичні фактори та давні гідросистеми. Це дозволило вперше науково підтвердити здогадки, зроблені раніше на основі ДНК-досліджень, про високу мобільність неандертальців.
Важливість моделювання для палеоантропології
Нестача археологічних доказів у Сибіру завжди створювала труднощі у вивченні переміщення давніх популяцій. За словами Емілі Коко, “комп’ютерне моделювання дозволяє заповнити прогалини, які не може покрити археологія”. Застосування цього методу вперше для неандертальців показало, що пересування великими відстанями в умовах льодовикової Євразії було не лише можливим, а й ефективним за часом.
Моделі вказують, що неандертальці, використовуючи ландшафт і водні шляхи, могли пересуватись із Кавказу до Сибіру за кілька поколінь. Це дозволяє переосмислити темпи доісторичних міграцій, які раніше вважалися повільнішими. До того ж, траєкторії збігаються з регіонами, де пізніше були знайдені денисівці — популяція, яка, як відомо, перехрещувалася з неандертальцями.
Нове бачення неандертальців
Дослідження руйнує стереотип про неандертальців як про маломобільних мисливців, обмежених вузькими регіонами. Замість цього вони постають як активні мандрівники, здатні адаптуватися до різних ландшафтів і кліматів. Модель не враховує усіх можливих факторів, як-от наявність ресурсів чи короткострокові погодні зміни, проте вона дає реалістичну основу для нових досліджень.
Таким чином, новітні методи цифрового моделювання доводять: неандертальці були мобільними, адаптивними і мали потенціал для освоєння великих просторів. Це змінює уявлення про давні міграції й наближає нас до повнішого розуміння еволюції людини на Євразійському континенті.