До 31 відсотка охолоджувального ефекту лісів компенсується зниженням альбедо та викидами метану, якими супроводжується заліснення. Навіть якщо озеленити максимально можливі території та відновити всі порушені ліси на планеті, за відсутності обмежень на антропогенні викиди вони зможуть поглинути з атмосфери лише 14 відсотків вуглецю – до того ж що до кінця століття його концентрація в повітрі може збільшитися вдвічі. Це означає, що одними тільки посадками лісу боротися зі зміною клімату і пом’якшити її наслідки не вдасться, ідеться в статті, опублікованій у журналі Science.
Заліснення (посадка лісу там, де його раніше не було) і лісовідновлення (посадка лісу на місці пошкодженого) – найпопулярніші заходи, яких люди вживають для поглинання вуглекислого газу з атмосфери і пом’якшення наслідків зміни клімату. Вони несуть і супутні вигоди: зменшують ґрунтову ерозію, створюють умови для проживання тварин, підвищують біорізноманіття і охолоджують локальний клімат завдяки евапотранспірації.
Однак крім ефекту зниження температури внаслідок депонування вуглецю ліси можуть чинити на клімат і зворотний вплив: наприклад, знижувати альбедо (відбивну здатність) поверхні, якщо крони дерев темні, а також змінювати концентрацію метану, озону й аерозолів у повітрі завдяки виділенню великої кількості летких органічних речовин (до 760 мільйонів тонн щорічно), які вступають у реакції з кліматичними сполуками. Підсумковий кліматичний баланс свіжо висаджених лісів передбачити непросто, і їхній потенціал у боротьбі з потеплінням залишається багато в чому невизначеним.
Вчені під керівництвом Джеймса Вебера (James Weber) з Шеффілдського університету зробили прогноз того, як глобальне заліснення і лісовідновлення на різних широтах позначаться на кліматі Землі до кінця XXI століття. Для цього вони використовували моделі системи Землі UKESM1 і CESM2, а також спиралися на сценарії з великими (SSP3-7.0, потепління на чотири градуси) і обмеженими (SSP1-2.6, потепління на два градуси) антропогенними викидами парникових газів.
James Weber et al. / Science, 2024
Автори підтвердили, що депонування атмосферного вуглецю новими лісами матиме охолоджувальний ефект на клімат, але вказали, що його ефективність буде неоднаковою на різних широтах залежно від інших зворотних зв’язків між лісами й атмосферою. Наприклад, альбедо поверхні після посадки лісу на тих поверхнях, які ним ще не покриті, буде знижено. Дещо зростуть викиди метану: він гірше окислюватиметься над лісами, ніж над сусідніми ландшафтами, через витрачання окиснювачів на реакції з летючими органічними сполуками, що їх викидає ліс. Утім, частина таких сполук під час окислення утворює аерозолі, які, навпаки, посилять охолодження – у тропічних широтах такі аерозолі компенсують до половини потепління, спричиненого зниженням альбедо.
Учені дійшли висновку, що за високих антропогенних викидів парникових газів (SSP3-7.0) сукупна охолоджувальна дія лісів знизиться на 23-31 відсоток, а за низьких (SSP1-2.6) – на 14-18 відсотків, тобто для ефективного заліснення необхідно буде одночасно з ним знижувати викиди. За реалізації сценарію з високими викидами концентрація вуглекислого газу в атмосфері збільшиться ще на 420 ppm (частин на мільйон), і ліси зможуть депонувати тільки 14 відсотків від цього вуглецю.
Незважаючи на те, що посадка лісу не зможе повністю нейтралізувати парниковий ефект від антропогенних викидів, вона залишається ефективним, а інколи і єдиним можливим заходом для розв’язання інших екологічних проблем. Наприклад, якщо озеленити 20 відсотків території Європи, яка припадає на незрошувані землі сільськогосподарського призначення, то вже до кінця XXI століття середньорічна кількість опадів у регіоні зросте майже на вісім відсотків, і це допоможе боротися з посухами.