Дослідження, проведене вченими Китайської академії наук, виявило тривожне зниження рівня кисню в озерах по всьому світу, що становить 5,5% у поверхневих водах і 18,6% у глибоких водах за період з 1980 по 2017 рік, що загрожує водним екосистемам та залежним від них людським спільнотам.
Масштаби проблеми та основні причини
Результати дослідження є надзвичайно тривожними. Понад 80 відсотків із 15 535 досліджених озер мають виснажений рівень кисню. Ця проблема набагато серйозніша, ніж у морських екосистемах. Деякі озера втрачають кисень у дев’ять разів швидше, ніж океани.
Географ Ібо Чжан та його колеги провели комплексний аналіз. Вони використали супутникові знімки, географічні та кліматичні дані для реконструкції процесів втрати кисню. Результати показали кілька ключових чинників цього явища.
Довготривале підвищення температури є головною причиною деоксигенації. За оцінками дослідників, глобальне потепління відповідає за 55 відсотків загального зниження рівня кисню в озерах. Вищі температури безпосередньо зменшують здатність води утримувати розчинений кисень.
З 2003 по 2023 рік у 85 відсотках досліджених озер спостерігалося збільшення кількості спекотних днів на рік. Теплові хвилі спричинили 7,7 відсотка загальних втрат кисню через швидкі коливання його розчинності у воді.
Вплив людської діяльності та цвітіння водоростей
Окрім кліматичних факторів, значну роль відіграє антропогенний вплив. Близько 10 відсотків втрат кисню пов’язані з дедалі інтенсивнішим цвітінням водоростей. Ця проблема посилюється не лише потеплінням, а й збільшенням надходження поживних речовин у водойми.
Сільськогосподарські стоки становлять особливу загрозу. Добрива та гній худоби потрапляють у водні шляхи, стимулюючи надмірний ріст водоростей. Коли ці організми відмирають, процес їх розкладання споживає кисень з води, погіршуючи ситуацію.
Природні та штучні озера займають близько 5 мільйонів квадратних кілометрів земної поверхні. Ці екосистеми часто містять унікальні форми життя, які не зустрічаються більше ніде на планеті. Забруднення та зміна клімату ставлять під загрозу це біорізноманіття.
Зміни у водному циклі також впливають на озера. Тепліша атмосфера утримує більше водяної пари, що призводить до посиленого випаровування з поверхні водойм. Це прискорює кругообіг води, спричиняючи різкі перепади від посух до повеней.
Екологічні та економічні наслідки
Наслідки деоксигенації для водних екосистем катастрофічні. Зниження рівня розчиненого кисню створює “мертві зони”, непридатні для життя більшості водних організмів. Різкі перепади кисневого режиму призводять до масової загибелі диких тварин.
За останні роки зафіксовано численні випадки масової загибелі риби. Серед них – вугрі в Новій Зеландії, тріска Мюррея в Австралії, різні види риб і мідій у Польщі та Німеччині. Такі випадки стають дедалі частішими по всьому світу.
Економічні наслідки таких змін є значними. Багато громад залежать від озерного рибальства як джерела харчування та доходу. Втрата рибних ресурсів через деоксигенацію безпосередньо загрожує продовольчій безпеці та засобам до існування мільйонів людей.
Ситуація може лише погіршитися, якщо не вжити заходів. За найгірших кліматичних сценаріїв, до кінця століття в озерах Землі може стати на 9 відсотків менше кисню, попереджають дослідники. Це призведе до ще більших екологічних та економічних втрат.
Шляхи вирішення проблеми
Пом’якшення глобального потепління є найважливішим кроком для зупинення деоксигенації озер. Оскільки підвищення температури відповідає за більшу частину втрат кисню, зменшення викидів парникових газів має бути пріоритетом.
Однак існують і локальні заходи, які можуть допомогти. Зменшення кількості сільськогосподарських відходів, що потрапляють у водойми, є критично важливим. Це означає вдосконалення методів ведення сільського господарства та створення буферних зон навколо водойм.
Еколог Ши Кун пропонує додаткові стратегії: “Посадка підводної рослинності та створення водно-болотних угідь також може допомогти відновити екосистеми озер”. Ці підходи сприяють природній аерації води та фільтрації забруднень.
Комплексний підхід, що поєднує глобальні та локальні дії, є необхідним для збереження здоров’я озерних екосистем. Ці зусилля мають бути терміновими, оскільки втрати кисню вже досягли критичного рівня у багатьох водоймах світу, включаючи повне знищення четвертого за величиною озера на Землі.
Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, служить серйозним попередженням. Воно наголошує на необхідності негайних дій для захисту озер та їхнього біорізноманіття від наслідків глобального потепління та антропогенного забруднення.