Екологи продовжують переконувати громадськість у тому, що безпечних пестицидів не буває. У статті, що з’явилася в журналі PNAS, Михайло Бекетов з Центру досліджень навколишнього середовища імені Гельмгольца (Німеччина) разом з колегами описує, як використання інсектицидів відбивається на безхребетних, що проживають в річках, струмках та інших проточних прісноводних водойм (тут маються на увазі не тільки суто водні види, але й ті, у яких частина життя проходить під водою, наприклад, бабки).
Такі дослідження вже проводилися, але зараз екологи вперше спробували оцінити зміни у біорізноманітності на досить великій території. Вони перевірили, як почувають себе хребетні в шістдесяти трьох струмках і річках на території Німеччини, Франції та Австралії. Усі водойми були розділені на три категорії: (1) незабруднені, (2) слабозабруднених і (3) сильнозабруднені. У водах категорії № 3 безхребетних виявилося на 42% менше, ніж у незабруднених, якщо справа була в Європі, і на 27% менше, якщо в Австралії.
Екологи підкреслюють, що біорізноманітність знижувалося навіть у тому випадку, якщо рівень забруднення характеризувався наглядовими органами допустимим. А це означає, що треба або переглянути діючі норми, або визнати, що безпечних доз інсектицидів просто не буває.
В іншій статті, опублікованій в Journal of Applied Ecology, Дейв Гулсон з Університету Стірлінга (Великобританія) аналізує дані, що стосуються шкідливого впливу на навколишнє середовище неонікотиноїдів. Нещодавно ці інсектициди були заборонені, так як виявилося, що вони, крім шкідників, вбивають ще і бджіл.
Пан Гулсон звертає увагу на те, що ці речовини також знищують гнойових хробаків (один з видів дощових черв’яків). Про користь грунтових черв’яків розповідати не треба, про це відомо ще з часів Дарвіна. Але якщо на полі використовуються неонікотиноїди, земля ризикує залишитися без хробаків: інсектициди мають властивість накопичуватися і вбивати тих, у чий шлунок вони потрапляють. Гнойові черв’яки, до речі, не єдині жертви – сірі куріпки гинуть, з’ївши всього п’ять рослинних насінин, оброблених неонікотиноїди.
Обидві роботи говорять про те, що екологічні наглядові організації повинні, що називається, мислити ширше: наприклад, розуміти, що інсектициди впливають не тільки на тих, проти кого їх безпосередньо розробляли, а й на багато інших видів, часом вельми і вельми корисних, що живуть за межами сільськогосподарського угіддя.
Натхнення: compulenta.computerra.ru