На думку авторів нового дослідження, якщо людина звикла ходити швидко, то, згідно з найсміливішими підрахунками, за біологічним віком вона буде на 16 років молодшогю від того, хто зазвичай пересувається повільно.
Дослідники з Лестерського університету і Лестерської лікарні загального профілю (Великобританія) вивчили дані 405 981 людини, що зберігалися в британському біобанку, і підтвердили, що більш швидкий темп ходьби, незалежно від загального рівня фізичної активності, пов’язаний з довжиною теломер — кінцевих ділянок хромосом, що вважаються маркером біологічного віку. Результати роботи опубліковані в журналі Communications Biology.
Ходьба – проста і доступна форма фізичного навантаження для людей будь-якого віку. Вчені давно заявляють, що ходьба не тільки в цілому корисна, але ще знижує ризик серцево-судинних захворювань і смертності від усіх причин, а якщо щодня прогулюватися в більш швидкому темпі, то можна навіть збільшити тривалість життя. Однак до кінця не було зрозуміло, як швидкість ходьби пов’язана з показниками біологічного віку, що відображає ступінь розвитку і зрілості організму.
Теломери являють собою комплекс з теломерної ДНК і пов’язаних з нею білків, вони захищають кінці хромосом від деградації, злиття і аномальної рекомбінації ниток ДНК. Теломерні ділянки поступово коротшають при кожному поділі клітини, сприяючи реплікативному, або клітинному старінню (обумовлено втратою здатності клітини до поділу). Крім цього, вкорочення теломер регулюється такими факторами, як окислювальний стрес і запалення.
Як припускали автори попередніх досліджень, існує зв’язок між високим рівнем фізичної активності і витривалості з більш довгими кінцевими ділянками хромосом: отже, фізичне навантаження через подовження теломер допомагає уповільнювати біологічне старіння. Але, на думку вчених з Лестера, більшість робіт на цю тему, в яких брали участь люди, були невеликими і повною мірою не розглядали причинно-наслідковий зв’язок між простим видами фізичного навантаження на зразок ходьби і довжиною теломер.
- Користування соцмережами ускладнює перебіг депресії
- Вчені придумали, як зробити універсальну вакцину від грипу
Середній вік учасників британського біобанку, генетична інформація з якого лягла в основу нового дослідження, склав 56,5 року, індекс маси тіла — 27,2, 54% — жінки, 95% — білі. Приблизно половина учасників (212 303 особи, 52,3%) повідомили, що вони ходять «на середній швидкості», 6,6% (26 835) — повільно, 41,1% (166 843) — у швидкому темпі. У порівнянні з тими, хто не поспішає, люди з першої та третьої групи були трохи молодшими, з більшою ймовірністю ніколи не курили і з меншою ймовірністю приймали ліки для зниження рівня холестерину або кров’яного тиску, рідше мали хронічні захворювання або були обмежені в русі. Серед “повільних” частіше зустрічалися ті, хто страждає ожирінням і схильністю до вживання алкоголю.
“У тих, хто ходить в середньому або швидкому темпі, теломери були значно довшими, ніж у тих, хто ходить повільно”, — пишуть дослідники. Вторинний аналіз, в якому враховували дані з акселерометра, показав, що якщо виконувати більшу частину щоденної фізичної активності з більш високою інтенсивністю, то кінцеві ділянки хромосом будуть довшими. Зв’язок зберігався і після врахування інших факторів.
“Ми виявили докази того, що темп ходьби має причинно-наслідковий зв’язок з довжиною теломер. Залежно від змодельованої різниці в темпі ходьби (від повільного темпу до середнього або від середнього до швидкого) спостерігалося збільшення стандартного відхилення довжини теломер на 0,192 і на 0,226 до і після обліку індексу маси тіла відповідно», — додають вчені. За їхніми підрахунками, різниця в біологічному віці між швидкохідними і повільно ходячими становить 16 років, хоча скоригований аналіз дає різницю у два роки.
Надалі дослідники планують підтвердити, чи здатні поведінкові втручання, спрямовані на збільшення швидкості ходьби або підвищення інтенсивності фізичної активності, уповільнювати деградацію теломер.