Польські вчені припустили, що виявили у Східному Середземномор’ї сліди найдавнішого потонулого торгового судна. Щоправда, без будь-яких його фрагментів.
Сліди корабельної аварії зазвичай асоціюються у нас із залишками затонулого судна. Але останнім часом все частіше трапляється так, що ознаки морської трагедії є, а ніяких деталей корабля немає. Саме таку корабельну аварію досліджували вчені з Центру підводної археології при Університеті Миколи Коперника в Торуні (Польща).
Деякий час тому влада Туреччини повідомила, що в затоці Анталья місцеві рибалки знайшли дивні мідні злитки. Це одразу привабило безліч дайверів із різних країн. Мідні злитки вважають вірною ознакою стародавньої корабельної аварії з часів дослідження Улубурунського корабля.
Улубурунським називають фінікійський корабель, що затонув біля мису Улубурун у Східному Середземномор’ї наприкінці XIV століття до нашої ери. У 1982 році його знайшли водолази, і протягом 11 сезонів місце корабельної аварії вивчали підводні археологи. Вони зібрали вантаж, який перевозили фінікійські торговці. Основну його частину становили мідні злитки: їх було близько 10 тонн.
Наразі польські дослідники припустили, що корабельна аварія в затоці Анталья сталася на кілька століть раніше, ніж трагедія біля мису Улубурун. Проблема в тому, що досі вони не знайшли жодного фрагмента самого корабля – це робить їхнє датування до деякої міри умовним.
Сам факт корабельної аварії встановили, склавши карту розташування на дні затоки мідних злитків: вони явно лежали разом, за минулі століття їх мінімально рознесло течією і штормами. Вага одного злитка – приблизно 20 кілограмів. На сьогодні археологи підняли 30 штук, багато хто ще перебуває під ґрунтом.
- Серця черепах можуть до півроку обходитися без кисню
- Україна використовує більше ресурсів аніж здатне відтворити довкілля
- Coca-Cola планує випустити газовану воду зі смаком активованого вугілля
Підводні (і не тільки) археологи постійно стикаються з такими проблемами, як деградація органічних матеріалів. Якщо дерево швидко не занесло донними відкладеннями, то його до наших днів встигають з’їсти морські організми. Теплі солоні води Середземного моря підходять для них набагато краще, ніж холодне Балтійське, де дерев’яні фрагменти зустрічаються частіше, але не такої давнини.
На думку дослідників, корабель загинув після зіткнення зі скелями на вході в затоку. Це місце вважають небезпечною навігаційною зоною. Картина рознесення вантажу, найімовірніше, свідчить про швидке затоплення.
Робота польських археологів – частина проєкту з документування та аналізу стародавніх морських маршрутів і затонулих кораблів. Усе це дає змогу отримати цінні відомості про торговельні та культурні обміни бронзового століття.
Попередній аналіз міді показав, що вона сильно забруднена. У ній щонайменше десять відсотків домішки заліза, що контрастує з чистішим матеріалом, знайденим на інших стародавніх затонулих кораблях, включно з Улубурунським. Вчені вважають це непрямою ознакою більшої давнини знахідки.
Археологи наголосили, що затонулих кораблів пізнього бронзового століття повинно бути більше, оскільки масштаби торгівлі міддю в той час були дуже великі. Мідні руди добували лише в кількох місцях Середземномор’я, а попит на них був величезний. У Центральній Європі металургійне виробництво ґрунтувалося на контактах з анатолійським, балканським, кавказьким і карпатським регіонами видобутку, а для Східного Середземномор’я основним джерелом цієї сировини був Кіпр. Велика кількість міді була потрібна для мікенської та мінойської цивілізацій, що розвивалися, а також Єгипту. Тому масштаби контактів були дуже великі, і чим більше кораблів плавало, тим більше їх тонуло.
Зазначимо, що попереднє датування викликає питання. На місці корабельної аварії знайшли посудини, які самі дослідники назвали артефактами мікенської цивілізації. Але 3600 років тому ця цивілізація просто не досягла ще такого рівня, щоб її вироби стали предметами торгівлі. Панівне становище в цьому регіоні тоді займала мінойська цивілізація, чиї представники пізніше вели війни з мікенською.