У північному сході Китаю палеонтологи описали винятково добре збереженого пір’ястого раптора, який, ймовірно, умів літати. Новий вид, названий Norellraptor barsboldi, змушує по-новому подивитися на те, як у давніх тероподів виник політ. Про знахідку повідомляє команда Сюй Жи Вана (Xuri Wang) з Китайської академії геологічних наук у статті в журналі Nature Communications, на яку звертає увагу видання ScienceAlert.
Крихітний раптор із крилами та пір’ям
Norellraptor barsboldi належить до мікрорапторів – невеликих пір’ястих динозаврів із крилами – і входить до ширшої групи Paraves, куди відносять частину теропод, зокрема й сучасних птахів. За словами дослідників, цей динозавр, як і його сьогоднішні «родичі»-птахи, скоріше за все був здатний до польоту.
Тіло знайденого екземпляра завдовжки близько 57 сантиметрів. За будовою кісток команда Вана дійшла висновку, що тварина ще не встигла повністю вирости до моменту загибелі. Кістки збереглися надзвичайно добре, а от пір’я відбиті не так чітко, однак усе ж дозволяють зробити висновки про будову оперення.
Судячи з наявних слідів, передні кінцівки та хвіст були вкриті пером, пов’язаним із польотом, тоді як інші частини тіла мали більш просте, пряме пір’я. Така комбінація нагадує перехідний стан між примітивним покривом і розвиненим крилом.
Родове дерево Paraves і несподівані висновки
Ключ до нових уявлень про еволюцію польоту – поєднання анатомічних особливостей Norellraptor з його положенням на еволюційному дереві Paraves. Автори роботи проаналізували, де саме розташовується цей вид серед інших мікрорапторів і птахів, і зіставили це з будовою кісток та пір’я.
Зазвичай припускали, що здатність літати в межах Paraves виникла один раз, а мікрораптори й птахи успадкували її від спільного предка. Однак нинішній аналіз показує іншу картину: положення Norellraptor у родовому дереві свідчить, що політ міг з’явитися принаймні двічі незалежно – в лінії, що веде до птахів, та в лінії мікрорапторів.
Крім того, будова передпліччя – майбутнього крила – натякає, що його ріст у Norellraptor припинився досить рано в онтогенезі. Це суперечить картині, яку бачимо в сучасних літаючих птахів, де крила розвиваються й змінюються протягом значної частини життя, допоки не досягнуть форми, оптимальної для польоту.
Різні шляхи до одного результату
У статті дослідники відзначають, що «послідовності нових ознак, пов’язаних із польотом, реконструйовані для двох ліній, послідовно відрізняються одна від одної». У поєднанні з гістологічними даними, які вказують на незвичайну модель росту кінцівок у Microraptorinae, це дозволяє авторам відмовитися від ідеї єдиного спільного «плану розвитку» для всіх літаючих динозаврів Paraves.
Замість цього вони говорять про кілька незалежних режимів добору, які по-різному формували криласті таксони в межах Paraves. Інакше кажучи, ми маємо справу з прикладом конвергентної еволюції: різні еволюційні гілки приходять до схожого результату – здатності літати – але йдуть до нього різними шляхами.
Автори порівнюють це з морськими ссавцями та рибами: і в одних, і в інших є плавці, що допомагають плавати, однак їхні предки мали зовсім іншу будову тіла, й до «рибоподібної» форми вони прийшли незалежно.
Чи достатньо одного викопного, щоб змінити підручники
Попри потенційно радикальні висновки, палеонтологи наголошують, що одного навіть дуже добре збереженого зразка замало, аби остаточно переписувати історію еволюції польоту. Щоб упевнено стверджувати, що птахи та мікрораптори набули цієї здатності повністю незалежно, потрібно значно більше викопних даних.
Саме мікрорапторів традиційно пропонували як модельну групу для вивчення походження пташиного польоту. Але, як пишуть автори, еволюційні зв’язки між їхнім «польотним апаратом» і крилами птахів залишаються суперечливими і з функціональної, і з філогенетичної точок зору.
Отже, Norellraptor barsboldi поки що радше відкриває нові запитання, ніж дає остаточні відповіді. Проте саме такі знахідки дозволяють крок за кроком наближатися до розуміння, як із дрібних пір’ястих динозаврів урешті з’явилися перші справжні птахи.