Дослідники знайшли альтернативне джерело інформації про минулі природні катастрофи для посушливих регіонів.
Вчені з Інституту дослідження пустелі використовували осадові відкладення, що збереглися в піщаних дюнах біля підніжжя схилу, для вивчення історії лісових пожеж в Австралії. Цей метод підійде для аналізу минулого Землі в багатьох посушливих регіонах.
Знання того, як частота і інтенсивність лісових пожеж змінювалися з плином часу, дає можливість вивчити минуле Землі і оцінити наслідки зміни клімату в майбутньому, пояснюють вчені. Щоб отримати уявлення про пожежі, вчені зазвичай використовують відкладення на дні озер, але цей метод не підходить для посушливих регіонів.
Дослідники вперше використовували для аналізу піщані дюни. Вони вивчили чотири дюни в піщаному масиві Кулула в Австралії. Цей континент є одним з найбільш схильних до пожеж ландшафтів у світі. При цьому значна його частина являє собою простір без озер або ставків, в яких можна було б збирати осадові відкладення.
Піщаний масив складається з величезних — до 240 м у висоту — піщаних дюн, які накопичуються на узбережжі і поступово зміщуються вглиб суші під дією сили вітру. Визначивши вік дюн за допомогою оптично стимульованої люмінесценції, або OSL, вчені виявили, що піски охоплюють останні приблизно 12 тис. років.
Ілюстрація формування літописі відкладень біля підніжжя дюни. Зображення: Nicholas R. Patton et al., Quaternary Research
Як тільки дюна стабілізується, тобто перестає рости, вона починає повільно деградувати. Сила гравітації впливає на схили, збираючи падаючий пісок біля основи разом із залишками деревного вугілля від місцевих пожеж, які відклалися на поверхні дюни. Цей осад з часом накопичується, утворюючи шари деревного вугілля, які можна надійно ідентифікувати за допомогою радіовуглецевого датування.
Дослідники вважають, що нові дані про історію пожеж, зібрані в посушливих місцях і пустелях по всьому світу, допоможуть уточнити кліматичні моделі і краще прогнозувати можливі зміни клімату в майбутньому.