Магнітне поле Урану виявилося вкрай незвичайним і нестабільним – планета-гігант змінює свої полюси місцями кожен день, заявляють учені в статті, опублікованій в журналі JGR: Space Physics.
“Наші спостереження показують, що магнітний щит Урану не стоїть на місці, і його становище дуже сильно залежить, крім інших факторів, від того, як він обертається навколо своєї осі. Це радикально відрізняє Уран від Землі або інших планет Сонячної системи”, — заявив Керол Паті (Carol Paty) з Технологічного інституту Джорджії в Атланті (США).
Уран — єдина планета Сонячної системи, яка обертається “лежачи на боці”, вісь її обертання лежить в площині її орбіти. У той же час, магнітні полюси Урану зміщенні щодо географічних на кут 60 градусів. На Землі це відхилення становить лише 11 градусів, що дозволяє користуватися магнітним компасом для того, щоб визначити напрямок на географічний полюс.
Вчені вважають, що зсув магнітних полюсів пов’язаний з тим, що магнітне поле планети генерує солоний океан, прихований під її щільною атмосферою. Причиною цього зсуву і того, чому планета обертається на “боці”, як сьогодні вважають планетологи, була серія потужних зіткнень Урану з великими “зародками” планет в далекому минулому.
Паті і її колеги відкрили ще одну незвичайну межу магнітного поля Урану, намагаючись відтворити те, як магнітне поле і атмосфера планети-гіганта взаємодіє з сонячним вітром. Ці незвичайні дані, які вчені досі не могли пояснити, були отримані ще в 1986 році, коли повз Урану пролетів зонд “Вояджер-2”, який отримав перші фотографії і наукові дані про планету-гігант та її супутникаи.
Незвичайність цих даних полягала в тому, як розповідає астроном, що атмосфера Урану в одні дні була “закрита” магнітним щитом і не бомбардувалася частинками сонячного вітру, а в інші – була повністю беззахисна перед його натиском.
Намагаючись зрозуміти, як такі речі могли відбуватися, автори статті створили комп’ютерну модель надр Урану, враховуючи дані з “Вояджера-2”, і прорахували те, як змінюється його магнітне поле з плином часу.
Ці розрахунки призвели до вкрай незвичайних результатів. Виявилося, що в певні пори року, такі як дні зимового або літнього сонцестояння, магнітне поле Урану виглядає як своєрідний гігантський “рубильник”, який перемикає положення полюсів планети кожні 18 неповних годин, рівно через одну добу на Урані.
Ці перемикання, як розповідають науковці, породжують своєрідні “дірки” в магнітному щиті планети-гіганта, народження яких фіксував зонд “Вояджер-2” тридцять років тому. Схожим чином, як вважає Паті, можуть себе вести і інші планети, схожі на Уран, десятки яких було відкрито за останні роки телескопом “Кеплер” та іншими обсерваторіями.
Тому вивчення Урану, в тому числі і за допомогою нових зондів, може стати ключем до розуміння того, як працюють такі планети і може існувати життя на їхніх супутниках, якщо вони знаходяться в межах “зони життя”, підсумовують вчені.