Уявімо собі ліки, які допомагають скидати кілограми, але разом з цим непомітно «крадуть» ваші кроки. Саме таку парадоксальну картину описує нове дослідження, на яке посилається ScienceDaily: люди, які приймали популярні препарати для схуднення на кшталт Ozempic, Wegovy, Mounjaro та Zepbound, дійсно худнули, але… починали менше рухатися.
Що відомо коротко
- У дослідженні вивчали людей з ожирінням, які почали приймати препарати класу GLP-1 агоністів рецептора (зокрема Ozempic, Wegovy, Mounjaro, Zepbound).
- Аналізувалися дані з фітнес-трекерів Fitbit, пов’язані з медичними записами в програмі All of Us.
- Середньодобова кількість кроків зменшилася з 5 047 до 4 487 кроків на день після початку лікування.
- Час помірної та інтенсивної активності скоротився з 28 до 22 хвилин на день.
- Найбільше падіння активності спостерігали у чоловіків та людей із болем у суглобах чи м’язах.
Чому «чарівна пігулка» для ваги не додає енергії
Інтуїтивно здається: що менше ваги, то легше рухатися. Ніби зняти з рюкзака кілька мішків піску — і ходити одразу стає простіше. Саме так багато хто уявляє собі ефект схуднення з препаратами на кшталт Ozempic.
Але дослідники побачили іншу картину. Попри успішне схуднення, люди не починали більше ходити чи займатися спортом. Навпаки, їхня щоденна активність зменшувалася. Це схоже на ситуацію, коли машина починає менше важити, але водій усе одно рідше виїжджає з гаража.
Одна з причин може полягати в тому, що ці препарати впливають не лише на жир. Вони можуть зменшувати й м’язову масу, а м’язи — це наш «двигун». Якщо разом із жиром «згоряє» занадто багато м’язів, тілу стає складніше рухатися, навіть якщо воно стало легшим.
Що таке GLP-1-препарати і як їх вивчали
Препарати Ozempic та Wegovy містять семаглутид (semaglutide), Mounjaro та Zepbound — тірзепатид (tirzepatide). Усі вони належать до класу агоністів рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1). Спочатку ці засоби розробляли для лікування діабету 2 типу, але вони виявилися дуже ефективними й для зниження ваги.
Команда на чолі з Саджаною Махарджан (Sajana Maharjan) з лікарні HSHS St. John’s Hospital у Спрінгфілді, штат Іллінойс, вирішила подивитися, що відбувається з реальною щоденною активністю людей на цих препаратах. Для цього вони використали дані Національної програми досліджень All of Us, де об’єднуються електронні медичні записи та дані з носимих пристроїв.
Початково до вибірки увійшло 1 950 дорослих з ожирінням, які розпочали терапію GLP-1-препаратами. З них у фінальний аналіз потрапили 753 учасники, у яких було достатньо даних з Fitbit. Більшість становили жінки (78,6%), середній вік — 52,7 року.
Дослідники порівняли, скільки учасники ходили та як інтенсивно рухалися до початку лікування і після нього. Основна увага була на щоденній кількості кроків та хвилинах помірної й високої фізичної активності (MVPA).
Кроків меншає, тренувань теж
Результат виявився доволі однозначним. Середня кількість кроків на день зменшилася приблизно на 560 кроків — з 5 047 до 4 487. Тобто люди почали рухатися менше, хоча й важили менше.
Час у режимі помірної та інтенсивної активності також скоротився: з 28 до 22 хвилин на день. Це все одно небагато, але падіння показує, що активність рухалася в протилежний від очікуваного бік.
Найбільші зниження спостерігали у чоловіків та в людей, які повідомляли про біль у суглобах або м’язах. При цьому такі фактори, як вік, серцева недостатність чи перенесений інсульт, не змінювали загальної картини.
Головне: дослідники не знайшли доказів, що втрата ваги завдяки GLP-1-препаратам автоматично робить людей активнішими. Ефект «схуд і побіг» не спрацював.
Чому без руху здорове схуднення неможливе
Команда наголошує: ці ліки можуть зменшувати не лише жирову, а й нежирову (м’язову) масу. А втрата м’язів — це не просто питання зовнішнього вигляду. Вона впливає на силу, витривалість, рівновагу, ризик падінь у старшому віці та загальне довголіття.
Якщо уявити тіло як будинок, то жир — це зайвий вантаж у коморах, а м’язи — це несучі стіни. GLP-1-препарати допомагають викинути зайві коробки, але можуть ненавмисно підточувати й стіни. Без фізичної активності будинок стає крихкішим, навіть якщо виглядає «меншим».
Саме тому очільниця дослідження Саджана Махарджан підкреслює, що фізична активність для людей, які приймають ці препарати від ожиріння, не може бути опцією «за бажанням». Потрібні цільові програми підтримки рухової активності, а не лише видача рецепта.
За словами авторів, це перше велике дослідження, яке використовує дані з носимих фітнес-трекерів, щоб описати рухову поведінку дорослих, що приймають агоністи рецептора GLP-1. Це робить висновки особливо цінними, адже пристрої фіксують реальне повсякденне життя, а не лише відповіді в анкетах.
FAQ
Це дослідження доводить, що GLP-1-препарати шкідливі?
Ні. Робота показує, що на тлі прийому цих препаратів люди можуть менше рухатися, а також є ризик втрати м’язової маси. Але самі ліки при цьому залишаються ефективними для зниження ваги. Висновок радше в тому, що їх слід поєднувати з підтримкою фізичної активності.
Чому вагу втрачати легше, а рухатися більше — ні?
Гормональні зміни від препаратів зменшують апетит і сприяють схудненню, але автоматично не додають мотивації чи сил до тренувань. Ба більше, через можливу втрату м’язів чи біль у суглобах тіло може «відбивати охоту» зайвий раз рухатися.
Чи можуть програми вправ компенсувати втрату м’язів під час терапії GLP-1?
Дослідження прямо цього не перевіряло, але логіка проста: силові та аеробні навантаження допомагають зберігати й нарощувати м’язи. Тому поєднання медикаментів із добре спланованою фізичною активністю розглядається як більш здоровий шлях схуднення.
Чому дослідники використали саме фітнес-трекери?
Носимі пристрої на кшталт Fitbit об’єктивно фіксують кроки та інтенсивність рухів протягом дня. Це дозволяє побачити реальну поведінку людей, а не покладатися лише на їхні спогади або самооцінку активності, які часто бувають неточними.
🤯 Історія з GLP-1-препаратами нагадує, що схуднення — це не лише цифра на вагах, а й те, як живе ваше тіло після цієї цифри. Таблетки та ін’єкції можуть змінити апетит і масу тіла, але вони не здатні замінити кроки, які ми робимо щодня, і роботу м’язів, що тримають нас на плаву в буквальному сенсі. Саме поєднання медикаментів і руху перетворює тимчасову втрату ваги на справді міцніше, здоровіше життя.