Перфекціонізм, тобто прагнення в усьому домогтися ідеальних результатів, впливає на успіх і психологічний стан. Учені з Фінляндії виокремили чотири види перфекціонізму, які різняться не тільки ознаками, а й впливом на життя людини.
Від способу життя та особливостей характеру людини залежить її фізичне та психічне здоров’я, настрій, благополуччя на роботі та в побуті. Наприклад, одне з попередніх досліджень виокремило кілька найпоширеніших графіків сну й описало їхній вплив на якість життя. У новій роботі вчені сфокусувалися на різновидах перфекціонізму – переконання, що ідеал існує, може і має бути досягнутий, тоді як недосконалі рішення права на існування не мають.
Дослідники освіти зі Східнофінляндського університету та Академії Або (обидва – у Фінляндії) опитали 511 учнів, яким у середньому було 15,3 року, з п’яти середніх шкіл у різних шведськомовних школах Фінляндії. На основі отриманих даних учені описали чотири психологічні портрети людей із різним ступенем перфекціонізму. Відповідну наукову статтю опублікував журнал Learning and Individual Differences.
Щоб схарактеризувати рівень перфекціонізму і зрозуміти, як він пов’язаний з якістю життя підлітка, автори роботи вивчили такі параметри: прагнення до ідеалу, страх помилитися, добробут у навчанні (залученість до освітнього процесу, емоційне вигорання), загальний добробут (зокрема симптоми тривоги та депресії). Учасники дослідження за спеціальними шкалами оцінювали, наскільки згодні з твердженнями щодо ставлення до розв’язання різних завдань і свого психологічного стану, наприклад: “Я майже ніколи не буваю задоволений своєю роботою”, “Я почувався самотнім в останній місяць”.
За ступенем перфекціонізму вчені розділили школярів на такі групи:
- помірно стурбовані (відносно низьке прагнення до ідеалу, відносно високий страх помилитися), – перфекціоністи (високі прагнення до ідеалу і страх помилитися),
- амбітні (високе прагнення до ідеалу, низький страх помилитися),
- неперфекціоністи (низькі прагнення до ідеалу і страх помилитися).
І амбітні, і схильні до перфекціонізму школярі були захоплені навчанням і прагнули високих результатів, однак у перфекціоністів зафіксували більше симптомів емоційного вигоряння, тривоги та депресії. При цьому обидва ці типажі вирізнялися сильними переживаннями і були пов’язані з нижчим рівнем добробуту. Близько 82% учасників дослідження протягом навчального року залишалися в одній групі: їхній рівень перфекціонізму не змінювався. Однак хтось із помірно стурбованих перетворювався на неперфекціоністів або перфекціоністів, хтось – із перфекціоністів переходив у категорію помірно стурбованих.
Якщо змінювався ступінь перфекціонізму, іншим ставав і рівень психологічного благополуччя. У ситуації, коли учасники дослідження починали сильніше прагнути до ідеальних результатів, вони сильніше втомлювалися. При переході до неперфекціоністського типажу, навпаки, слабшали симптоми депресії та тривожності.