Дослідження нідерландських учених виявило, що сміх, викликаний лоскотом, має унікальні звукові характеристики, які легко розпізнаються як штучним інтелектом, так і людьми.
У рамках експерименту психологи з Амстердамського університету та спеціалісти з цифрових технологій eScience Center проаналізували 887 епізодів сміху з повсякденних ситуацій, використовуючи алгоритми машинного навчання. Найкращі результати ШІ показав у розпізнаванні сміху від лоскоту, адже його акустичні властивості значно відрізняються від інших типів. Цей висновок був підтверджений під час двох експериментів за участі понад 200 піддослідних, які у більшості випадків успішно ідентифікували записи лоскотного сміху.
Особливістю сміху від лоскоту є його спонтанність та неконтрольованість. Учасники експерименту відзначали, що він відчутно відрізняється за звучанням і сприймається як більш «природний» порівняно з іншими видами сміху. Нідерландські дослідники зазначають, що така форма сміху, яка пов’язана з ігровою поведінкою, є поширеною і серед тварин, зокрема приматів, собак та навіть деяких птахів, що підкреслює його еволюційну значущість.
Науковці також розглядають сміх від лоскоту як специфічний тип вокалізації, притаманний соціальній комунікації. Подібні «сміхоподібні» звуки зафіксовано у щонайменше 65 видів тварин, серед яких шимпанзе, лисиці, мангусти та папуги. Це відкриває перспективи для подальшого дослідження ролі лоскоту та сміху у формуванні міжвидової поведінки і комунікації.
Ці результати вказують на те, що навіть такі, здавалося б, прості поведінкові акти, як сміх, є складними явищами, які варто детально вивчати. Робота також демонструє можливості штучного інтелекту в аналізі соціальної поведінки та звукових сигналів, що розширює межі сучасної поведінкової науки.