Два нових дослідження спростовують гіпотезу, згідно якої одна або більше комет/болідів врізалися в Землю приблизно 12900 років тому, викликавши різкі зміни клімату в Північній Америці і поклавши початок періоду пізнього дріаса.
Перед початком пізнього дріаса клімат на нашій планеті поступово змінювався від зледеніння до помірно теплого клімату, близькому до сучасного, і крижаний покрив у Північній Америці поступово відступав, оголюючи поверхню материка; однак приблизно 12900 років тому температури різко впали, і протягом наступних приблизно 1200 років на материку знову запанував льодовиковий період. Приблизно в цей час відбулося вимирання мамонтів і мастодонтів у Північній Америці.
У цих двох нових роботах критиці піддаються два найбільш популярних аргументи, що використовуються прихильниками імпактної теорії (імпакт від англ. impact — «зіткнення»): виявлення рідкісної кристалічної форми вуглецю, лонсдейліта, у відкладеннях початку пізнього дріаса, а також виявлення викопних свідоцтв великих лісових пожеж, що сталися, імовірно, на зорі цього ж геологічного періоду. І ті, і інші знахідки опоненти гіпотези космічного зіткнення відносять на рахунок падіння великого небесного тіла на поверхню планети.
У першої з цих нових робіт, проведеної науковим колективом під керівництвом доктора Тайрона Долтона (Tyrone Daulton), доводить неспроможність аргументу, пов’язаного з виявленням лонсдейліта. Вчені вказують, що структури, помилково прийняті в попередніх дослідженнях за лонсдейліт, насправді являють собою полікристалічні агрегати графену і графан (гідрогенізованого графену) і, таким чином, не підтверджують імпактну гіпотезу.
У другій роботі дослідники на чолі з професором Ендрю Скоттом (Andrew Scott) також зазначають, що методичне вивчення доказів теорії падіння космічного тіла на Землю перед пізнім дріасом, дозволило виявити в них ряд помилок і невідповідностей, після прийняття яких до уваги стає видно неспроможність імпактної гіпотези.