Вже більше десяти років найбільший живий організм на Землі – Великий Бар’єрний риф – балансує на межі життя і смерті. Через глобальне потепління екосистема протяжністю 2500 кілометрів відчуває тепловий стрес: її мешканці буквально “варяться” в гарячій воді, через що симбіотичні організми в коралових поліпах гинуть, а самі корали знебарвлюються.
Але загрозу несуть не тільки кліматичні зміни. Так, рифоутворюючі коралові поліпи піддаються постійним нападами морських зірок, у зв’язку з чим інженери навіть створили підводного робота-вбивцю для знищення цих хижаків. Фахівці також пропонують відновлювати Великий Бар’єрний риф за допомогою тривимірного друку. Ідея полягає в розміщенні на морському дні друкованих структур, які будуть імітувати цей риф і залучати поліпи.
Але й цих заходів недостатньо для порятунку унікальної екосистеми. Тому представники Фонду захисту Великого Бар’єрного рифу (Great Barrier Reef Foundation) організували незвичайне змагання для дослідників і ентузіастів, якому дали назву: Out of the Blue Box Reef Innovation Challenge. Фахівці пообіцяли приз у розмірі 225 тисяч доларів США тому, хто запропонує кращий спосіб захисту найбільшої в світі екосистеми. Днями організатори оголосили переможців.
Ними стали професор Університету Південного Хреста Пітер Харрісон (Peter Harrison) і професор Квінслендського технологічного університету Метью Данбабін (Matthew Dunbabin). Австралійські вчені запропонували витончену і просту ідею, за змістом схожу на процедуру ЕКО: щоб прискорити зростання нових рифів, потрібно допомогти кораловим поліпам в розмноженні. Як відомо, ці морські безхребетні розмножуються брунькуванням і статевим шляхом. Піку активності “нерест” досягає в листопаді. Як правило, в ході ембріонального розвитку утворюються мініатюрні вільно плаваючі личинки. Скинуті самками, вони незабаром осідають на морське дно. З таких ікринок потім з’являються нові особини і колонії.
Але не всі ікринки здатні вижити в стресових умовах. Тому вчені запропонували в період “нересту” збирати сотні мільйонів новонароджених поліпів в спеціальні резервуари з ідеальними умовами для зростання. Коли поліпи підростуть, їх повернуть назад на рифи. Цей метод автори жартома називають “кораловим штучним заплідненням”. За словами Харрісона і Данбабіна, свій виграш вони витратять на створення системи для реалізації їх плану. Команда Харрісона вже спроектувала і почала створювати “дитячі кімнати” для ікринок. Це будуть резервуари діаметром близько 30 метрів, а в майбутньому і більше. А роль “лелек”, що приносять старших малюків, візьмуть на себе підводні роботи.
Прототип такого апарату вже існує: це робот під назвою RangerBot, спроектований в Квінслендському технологічному університеті – той самий робот-вбивця морських зірок, про який згадувалося вище (на фото Метью Данбабін з роботом RangerBot). Роботи RangerBot вже патрулює морське дно в пошуках небезпечних для коралів хижаків. Пристрої нового покоління, що отримали назву LarvalBot, інженери злегка доопрацюють, щоб пристосувати для інших обов’язків. За словами дослідників, їх підхід допоможе збільшити число життєздатних рифоутворюючих поліпів у сто разів. Що важливо, їх можна буде доставляти в конкретні, вибрані екологами і морськими біологами місця.
Фахівці сподіваються, що новий проект допоможе з часом “підлатати дірки” на тілі Великого Бар’єрного рифу. Хоча це буде не так-то просто, адже пошкодження охоплюють сотні кілометрів: за оцінками біологів, “відбілювання” торкнулося вже 95% рифу. Як зазначив Пітер Харрісон, молодих поліпів будуть відправляти, в першу чергу, на ті ділянки, які або є ключовими для зростання нових рифів, або комерційно важливими з точки зору туризму, або являють собою особливу екологічну цінність.