Дослідження міграційної поведінки кажанів показало, що ці тварини використовують теплі повітряні потоки, пов’язані зі штормами, для зменшення енерговитрат під час перельотів, долаючи сотні кілометрів за ніч.
Науковці Інституту поведінки тварин Товариства Макса Планка детально проаналізували міграцію рудої вечірниці (Nyctalus noctula) за допомогою надлегких датчиків, що фіксували активність і температурні умови середовища. Як підкреслив Едвард Херм:
Неочікуваним відкриттям стало те, що кажани не дотримуються чітких міграційних коридорів. Вони рухаються в загальному північно-східному напрямку, але розосереджено по ландшафту. Діна Дехманн, співавторка дослідження, зауважила, що «ми припускали існування визначених шляхів, але тепер бачимо значно більш складну картину міграційної поведінки».
Це дослідження важливе для розробки стратегій захисту кажанів, популяції яких страждають через антропогенні фактори, зменшення кількості комах і зміну клімату. Отримані дані дозволяють створювати ефективні заходи для мінімізації ризиків, таких як зіткнення з вітряними турбінами, що є ключовим для збереження біорізноманіття.