Науковці зі США виявили, що пацієнти з розсіяним склерозом мають значно менший ризик розвитку хвороби Альцгеймера, що може призвести до нових підходів у лікуванні нейродегенеративних захворювань.
Дослідження було розпочато на основі спостережень лікаря-нейроімунолога Енн Кросс, яка за роки своєї практики не зустрічала пацієнтів, що одночасно страждали на обидва захворювання. Щоб підтвердити ці спостереження, вчені з Вашингтонського університету провели два етапи досліджень. Спершу вони відібрали 100 пацієнтів із розсіяним склерозом і провели аналіз їхньої крові на наявність амілоїдних бляшок у мозку, які є основними маркерами нейродегенерації. Потім отримані результати порівняли з даними 300 здорових добровольців.
Результати показали, що у пацієнтів із розсіяним склерозом ризик розвитку амілоїдних бляшок у мозку був на 50% нижчим, ніж у контрольній групі. Це підтвердило спостереження Енн Кросс, але не розкрило механізми захисного впливу. Найбільш імовірною гіпотезою науковці вважають те, що імунна система пацієнтів з розсіяним склерозом під час загострень атакує центральну нервову систему, що може призводити до видалення амілоїдних бляшок мікроглією.
Крім цієї гіпотези, дослідники планують вивчити генетичні та інші можливі механізми захисту, які можуть сприяти зниженню ризику розвитку хвороби Альцгеймера у пацієнтів із розсіяним склерозом.