Дослідження розкриває, як аридні умови формують репродуктивні стратегії пустельної сарани, забезпечуючи її потомству перевагу в жорсткому середовищі.
Пустельна сарана існує у двох формах — одиночній (solitarious) та зграйній (gregarious), що відрізняються зовнішністю й поведінкою. За нестачі вологи самки відкладають яйця, з яких вилуплюються дрібні пташенята з жовтковим запасом у кишечнику — «перший обід уже в тілі», як зазначають автори. Ця “стратегія ланч-боксу” дозволяє новонародженим мати енергію для пошуку їжі в критичні перші години після вилуплення.
Результати експериментів показали, що самки, які зростали в ізоляції, створюють більше великих яєць. У зграйних умовах таких яєць менше, що вказує на інший розподіл репродуктивних ресурсів. «Велике потомство краще витримує конкуренцію за їжу», — пояснюють дослідники. Однак у сухому середовищі саме поживний внутрішній резерв стає вирішальним фактором виживання.
Пташенята з висушених яєць виживали значно довше: на 65% довше серед одиночних форм, та на 230% — серед зграйних, порівняно з пташенятами з вологих яєць. «Ці дані демонструють пластичність у розподілі материнських ресурсів», — йдеться у висновках дослідження. Умови середовища диктують не лише фізіологію, але й еволюційну логіку репродукції.