Земля

Середньовічні ченці стали вегетаріанцями, щоб дотриматися целібату

Незважаючи на поширену думку, Католицька церква століттями не наполягала на обов’язковому целібаті для священників, ченців та черниць, однак після встановлення цієї вимоги їхні харчові звички змінилися.

У X столітті боротьбу за моральність католицьких ченців очолив Одон Клюнійський. Його реформу активно підтримував Рим, а абатство Клюні набуло такої ваги в католицькому світі, що його новий вівтар освячував папа римський / © BNF Paris, wikipedia.org

Розпад імперії Карла Великого у IX столітті, зафіксований Верденським договором, значно вплинув на економічні та соціальні структури середньовічної Європи, змінюючи не лише побут, а й релігійні традиції. До XII століття целібат не був обов’язковим для духовенства, що підтверджують численні історичні джерела. Лише на Другому Латеранському соборі у 1139 році було прийнято рішення про обов’язковість целібату для священників. Результати роботи представлені в статті для журналу Archaeological and Anthropological Sciences.

Деякі ранньохристиянські богослови, такі як Климент Олександрійський, трактували слова апостола Павла як заклик до безшлюбності, проте це не було загальноприйнятим правилом. Спроби впровадити целібат з’являлися вже в IV столітті, але значного впливу вони не мали, і одружені священники залишалися звичним явищем до кінця першого тисячоліття.

Ситуація почала змінюватися в X столітті, коли Одон Клюнійський розпочав реформу, спрямовану на посилення моральних стандартів серед ченців. Його ініціативи знайшли підтримку в Римі, і Клюнійське абатство стало центром релігійного відродження. Реформа передбачала суворе дотримання целібату, помірність у їжі та заборону симонії.

Археологічні дослідження кладовищ IX-XIII століть у Лангедоку, Франція, показали, що дієтичні зміни були значними. Правила Клюнійської реформи забороняли вживання м’яса для духовенства, обмежували споживання хліба, вина та овочів. Ці правила вплинули не лише на священників, а й на мирян, які почали дотримуватися простіших харчових звичок.

Результати досліджень свідчать, що монахи-клюнійці дотримувалися вегетаріанської дієти, тоді як місцева знать споживала зернові культури та тваринний білок. Бідніші люди рідко їли м’ясо, а їхній раціон складався з овочів і риби. Це дослідження показує, що вплив Клюнійської реформи був значним, але різним для різних соціальних груп.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button