Головна / Всесвіт / Що «Вояджер 2» знайшов в космосі за межами Сонячної системи

Що «Вояджер 2» знайшов в космосі за межами Сонячної системи

Вчені нарешті проаналізували дані про подорож Voyager 2 в міжзоряний простір і зробили ряд дивовижних відкриттів.

Voyager 1 і 2 були запущені в серпні і жовтні 1977 року відповідно, і повинні були дослідити віддалені куточки Сонячної системи і простір за її межами. Ця місія в результаті подарувала нам величезну кількість знань про далекі планети і знімки раніше невідомих супутників. Навіть через понад 40 років після їх запуску, космічні кораблі продовжують надавати вченим безпрецедентну інформацію про те, як влаштований Всесвіт.

Зоряний вітер

У 2012 році Voyager 1 став першим космічним кораблем, який досяг міжзоряного простору. У минулому році Voyager 2 приєднався до свого колеги, досягнувши межі системи — ця дистанція в 119 разів більше відстані від Землі до Сонця. За словами дослідників, перехід від нашої сонячної системи до міжзоряного простору може зайняти менше одного дня. Дані про успіх Voyager 2 були опубліковані 4 листопада в серії з п’яти статей в журналі Nature Astronomy.

Геліопауза — це теоретична межа, на якій сонячний вітер Сонця зустрічається з міжзоряними вітрами, які вириваються з наднових, що вибухнули мільйони років тому.

Космічне випромінювання намагається проникнути в нашу зоряну систему, але досягає Землі лише 30%. Voyager 1 і 2 змогли вивчити зміни в магнітних полях всередині і за межами нашої сонячної системи.

Два космічних корабля досягли міжзоряного простору в різні періоди сонячної активності, що означає, що умови уздовж межі помітно відрізнялися один від одного. Voyager 1 досяг міжзоряного кордону під час сонячного мінімуму, в той час як Voyager 2 зробив це під час сонячного максимуму, періоду підвищеної активності зірки. Дослідники також виявили, що сонячний матеріал «просочувався» в міжзоряне середовище.

«Ця ситуація сильно відрізнялася від того, що сталося з Voyager 1, де сліди речовини майже не спостерігалися», розповів Те Крімігіс з Лабораторії прикладної фізики Джона Хопкінса на прес-конференції 31 жовтня.

У випадку з Voyager 1 команда побачила протилежний ефект: міжзоряні частки активно просочувалися в нашу систему. Дослідники сподіваються знову проаналізувати дані в найближчому майбутньому, щоб зрозуміти, як і чому ці частинки вислизають з «захоплення» Сонячної системи.

Таємниці космосу

Что "Вояджер 2" нашел в космосе за пределами Солнечной системыNASA
Схема подорожі «Вояджерів»

Ще одним дивовижним відкриттям став той факт, що напрямок магнітних полів як всередині, так і зовні геліопаузи було вирівняно, як і у випадку з Voyager 1. Леонард Бурлага з NASA пояснив, що двічі побачити таке вирівнювання — величезна рідкість для астрономів. Voyager 2 також виявив, що в міжзоряному просторі сила магнітного поля була вищою.

Сама геліопауза виявилася набагато тоншою і більш гладкою, ніж очікувалося. Також з’ясувалося, що міжзоряне середовище, захована поблизу прикордонного шару, де зустрічаються сонячні і міжзоряні вітри, набагато більш гарячіше і непередбачуване, ніж вважалося раніше. Стало ясно, що і сам прикордонний шар може бути більш складним, з кількома субшарами різної температури, густини і швидкості руху частинок.

Місії Voyager 1 і 2 залишилося близько п’яти років, перш ніж кораблі вичерпають ресурс своїх наукових інструментів. Багато ще лише належить дослідити, так що розшифровка даних підігріває інтерес дослідити міжзоряний простір ще швидше, далі і глибше.

Натхнення: www.popmech.ru