Американські дослідники пролили світло на еволюцію людської мови. Вони пов’язують її походження з вокалізацією шимпанзе. Їх ритми вокалізації дуже близькі до ритмів людського мовлення.
Примати використовують так зване ворушіння губами, як один зі способів комунікації. Причому, як це вже давно було виявлено, багато хто з них, як наприклад гібони і орангутанги, виробляють цей шум з постійним ритмом — 5 циклів в секунду і з частотою 5 Гц. І ця характеристика відноситься і до мови людей. Але досі ніхто не зміряв цю частоту у приматів, які еволюційно ближчі до людини — горил, бонобо і шимпанзе.
У своєму дослідженні вчені проаналізували вокалізацію чотирьох популяцій шимпанзе. Двох диких і двох вирощених у неволі в зоопарках Лейпцига та Единбурга. Вони виявили, що у них так само є своя впізнавана «вокальна модель», але з частотою 4,15 Гц, замість типових 5 Гц, як в інших приматів. Причому, це середня величина, оскільки з’ясувалося, що у різних популяцій шимпанзе ця частота відрізняється один від одного, як ніби у них різні діалекти. Вчені на цій підставі роблять висновок про те, що наші предки створили мову, використовуючи інструменти, які вже були в інших приматів і гомінідів.
Натхнення: www.popmech.ru