Новий аналіз скамʼянілостей із карʼєру Дрімолен поблизу Йоганнесбурга в Південній Африці свідчить, що наш предок Homo erectus зʼявився приблизно на 200 тисяч років раніше, ніж вважалося раніше. Про результати міжнародної команди дослідників повідомляє видання ScienceAlert з посиланням на статтю в журналі Annals of Human Biology.
Homo erectus вважають першими гомінінами, які добре пристосувалися до життя на землі: у них зʼявилися довші ноги й коротші руки, а сама назва виду перекладається як «людина прямоходяча». Точне датування цього виду важливе для розуміння того, коли саме сформувалися такі ключові для нас риси.
Новий фрагмент черепа підтвердив давнішу дату
У центрі нового дослідження — дорослий викопний фрагмент, позначений як DNH 127, який автори віднесли до Homo erectus. За словами археолога Джессі Мартіна (Jesse Martin) з Університету Ла Троб в Австралії, ця знахідка додатково підтверджує, що вид зʼявився на півдні Африки близько 2 мільйонів років тому.
Ідея про таку ранню появу Homo erectus не зовсім нова: раніше в Дрімолен було знайдено фрагмент дитячого черепа DNH 134, який також датували двома мільйонами років. Однак те, що це була дитина, ускладнювало порівняння з дорослими особинами й викликало дискусії щодо точності визначення виду. Новий дорослий екземпляр робить аргументи на користь ранньої появи Homo erectus значно переконливішими.
Загалом команда проаналізувала 18 скамʼянілостей з Дрімолен. Морфологічні особливості кісток використали для визначення виду, а вік встановлювали за допомогою геологічних методів, зокрема радіоактивного датування.
Два види людей на одному ландшафті
Окрім DNH 127, дослідники повʼязали ще 14 фрагментів з іншим видом давніх гомінінів — Paranthropus robustus. Цей вид стоїть далі від нас на еволюційному дереві, ніж Homo erectus, і вирізнявся масивними щелепами та великими зубами, пристосованими до твердої, жорсткої їжі.
У той час як у Homo erectus поступово збільшувався мозок і зменшувалися зуби, у P. robustus, навпаки, зуби ставали більшими, а жувальні мʼязи — потужнішими, що видно за формою щелеп. Попри це, у довгостроковій перспективі саме лінія Homo erectus виявилася еволюційно успішною.
За словами Мартіна, обидва види жили на одній території й збереглися в одній і тій самій печерній системі Дрімолен. Приблизно 2 мільйони років тому P. robustus у цьому місці чисельно переважав Homo erectus більш ніж у десять разів. Тобто з погляду того часу саме наші предки виглядали «аутсайдерами» в боротьбі за виживання.
Мікроеволюція в скамʼянілостях
Нові знахідки Paranthropus robustus підтримують ідею, що цей вид також еволюціонував у часі. Раніше в інших місцях знаходили скамʼянілості, які свідчили про більших і міцніших представників виду, що вказувало на зміни в межах лінії.
Фрагменти з Дрімолен показали нові риси будови щелеп, яких раніше не фіксували, а також кілька варіантів їхньої форми. Велика кількість матеріалу з одного місця, за словами дослідників, дає рідкісну можливість простежити мікроеволюційні зміни у близьких до людини видів.
Складна родовідна й відкриті питання
Вчені вже давно знають, що еволюція людини не була простою послідовністю видів, які змінюють один одного. Різні гомініни часто співіснували в одному регіоні, як це було з Homo erectus і Paranthropus robustus у Дрімолен.
Автори роботи наголошують, що знайдені фрагменти відносно невеликі, тому для остаточного підтвердження присутності цих видів у такій давній епосі потрібні подальші дослідження. Водночас у карʼєрі вже виявлено понад сотню скамʼянілостей, і, ймовірно, попереду ще нові знахідки.
Майбутні розкопки й аналізи можуть допомогти зʼясувати, чому еволюційна лінія Paranthropus robustus зрештою зникла, тоді як Homo erectus, як вважають, став одним із предків сучасних людей. Мартін підкреслює, що в той далекий час саме наші предки виглядали малоймовірними «фаворитами» на виживання — але саме їхня лінія врешті-решт привела до появи Homo sapiens.