Дослідники з Лабораторії реактивного руху NASA і Аерокосмічної корпорації вивчають новаторську концепцію для спостереження за екзопланетами. Вона заснована на сонячній гравітаційній лінзі (solar gravity lens, SGL).
Гравітаційна лінза, створена Сонцем, надасть 100-мільярдне посилення сигналу, що, у свою чергу, дозволить розглянути деталі розміром до 10 кілометрів у поперечнику. Члени дослідницької команди стверджують, що це все одно що розглянути на екзопланеті щось розміром з Нью-Йорк.
Як наголошується в прес-релізі Аерокосмічної корпорації, відповідно до Теорії відносності Ейнштейна, світло, що подорожує крізь простір, буде згинатися при проходженні поряд з досить масивними об’єктами. Це означає, що світло, що йде здалеку, буде огинати сонячний диск і в підсумку зійдеться у фокальній області так, як якщо б воно пройшло через лінзу.
Концепція SGL в інтерпретації художника / © The Aerospace Corporation
«Сонячна гравітаційна лінза вимагає розміщення мережі датчиків, які будуть спостерігати світло від екзопланет, як тільки вони досягнуть відстані приблизно 50 мільярдів миль — 550 астрономічних одиниць (а.е.) від Землі, — говорить один зі співавторів дослідження Тому Хейншеймер. — Щоб досягти цієї сонячної гравітаційної лінії, рій космічних апаратів повинен буде використовувати сонячні вітрила для вильоту з Сонячної системи на швидкості понад 75 миль в секунду (понад 120 кілометрів на секунду. — Прим. авт.)».
Технології навігації і прискорення повинні утримувати датчики космічних апаратів на лінії шириною 1,6 кілометра, в якій міститься світло від екзопланети. Зворотний зв’язок тривалістю в шість світлових днів буде непрактичний, тому космічні апарати повинні бути адаптованими і здатними до навчання.
Для проведення дворічного вивчення SGL Аерокосмічна корпорація отримала 130 тисяч доларів під час другої фази програми NASA Innovative Advanced Concepts (NIAC) за контрактом з Лабораторії реактивного руху.