Вчені досі точно не знають, як кити переміщуються по темних глибинах океану під час своїх епічних міграцій. Але нещодавно вони виявили, що випадки масових викидів китів на берег в Північному морі Європи корелюють з геомагнітними бурями, що викликають полярні сяйва.
Вчені спостерігали масові викиди китів протягом десятиліть, і в багатьох випадках ссавці виглядали здоровими. Можливо, виною всьому проблеми з навігацією, викликані впливом сонячних бур на магнітне поле Землі.
Автори дослідження вивчили дані про поведінку китів за 31 рік, отримані NOAA, і порівняли їх з даними про сонячні плями, а також з даними про радіочастотний шум, викликаний сонячною активністю, і Ap-індексом — показником середньодобового рівня геомагнітної активності.
Група вибрала сірого кита для своїх досліджень, оскільки цей вид здійснює одні з найдовших міграцій серед ссавців. Наприклад, вчені зареєстрували одну особину, яка за 6 місяців подолала 22 000 кілометрів.
Дослідження показало, що кити в 2,3 рази частіше викидаються на берег у дні з великою кількістю сонячних плям — темних областей на Сонці, викликаних магнітною активністю і пов’язаних з сонячними бурями. І в 4,3 рази частіше — у дні з високим рівнем радіочастотного шуму. Але в дні з високим Ap-індексом дослідники не спостерігали значного впливу. Згідно з їхніми висновками, це означає, що кити покладаються на якийсь магнітний сенсор для навігації, і коли вони збиваються зі шляху, винні не зміни в магнітному полі Землі, а додатковий шум, що порушує їх здатність до «магнітоприйому».
Грейнджер підкреслив, що це всього лише кореляція, і що необхідно більше досліджень, щоб пояснити зв’язок між Сонцем і китами. Сонце — лише один з декількох факторів, які можуть заплутати китів. Є ще такі чинники, як, наприклад, хвороба, гідролокатори або апвелінг — підйом глибинних вод океану.
Натхнення: earth-chronicles.ru