Уявіть собі стародавнє кладовище, де серед десятків поховань немає жодного чоловіка. Саме таку загадку, за даними нового дослідження, виявили вчені в печерній системі в Південній Африці: рештки вимерлих родичів людини Homo naledi в одній з камер, схоже, належать або виключно самкам, або істотам із дуже незвичною генетикою.
Що відомо коротко
- У печерній системі Rising Star у Південній Африці досліджували зуби вимерлого виду Homo naledi.
- З 23 зубів, що належать 20 особинам, вчені виділили давні білкові фрагменти – пептиди.
- У зубній емалі шукали білок Amelogenin-Y, який кодується лише Y-хромосомою і вказує на біологічну стать чоловіка.
- Жодного сліду цього «чоловічого» маркера в емалі не знайшли, що натякає на повністю жіноче поховання.
- Альтернативне пояснення – у популяції Homo naledi могла зникнути або змінитися ділянка гена, тож самці не мали звичного білкового «підпису» в зубах.
Чому зуби перетворилися на «чорну скриньку» минулого
Для археологів зуби – це як чорна скринька літака: вони переживають час, удари, вологу й навіть часткове руйнування кісток. Емаль – найтвердіша тканина в тілі людини – надійно захищає білки всередині від забруднення та руйнування навіть протягом мільйонів років.
Команда дослідників використала мінімально руйнівну кислотну обробку, щоб «витравити» з емалі мікроскопічні фрагменти білків – пептиди. Це схоже на те, як обережно зішкребти кілька молекулярних «літер» з давньої книги, не знищуючи сам текст. Саме ці пептиди й зберігають інформацію про стать та деякі генетичні особливості давніх гомінінів.
Ким були загадкові Homo naledi
Homo naledi – вимерлий родич сучасної людини (Homo sapiens), який жив на території сучасної Південної Африки приблизно від 225 000 до 241 000 років тому. Їхні рештки вперше знайшли в системі печер Rising Star у 2013–2015 роках.
Про цей вид відомо небагато: знайдено мало кісток і майже немає знарядь праці, тому більшість інформації походить саме з зубів. Вони демонструють дивну суміш: примітивні, «мавпоподібні» риси поєднуються з більш «людськими» ознаками. Уже понад десять років вчених бентежило, що дорослі рештки з камери Діналеді (Dinaledi Chamber) виглядають майже однаково й майже не мають відмінностей, які зазвичай спостерігають між самцями та самками.
Як вчені «прочитали» стать за емаллю
Щоб розв’язати цю загадку, міжнародна команда проаналізувала білки в зубній емалі. Головна мішень – білок Amelogenin-Y, який кодується Y-хромосомою. Якщо він є в емалі, це надійна ознака, що особина була біологічним самцем.
З 23 зубів, що належали 20 різним особинам, вчені не знайшли жодного сліду Amelogenin-Y. Щоб переконатися, що це не помилка чи забруднення сучасними білками, вони додатково проаналізували амінокислоти й підтвердили, що мають справу саме з давніми білками, а не з домішками.
Один із авторів роботи, аналітичний хімік Марк Дікінсон (Marc Dickinson) з Університету Йорка, назвав відсутність чоловічих маркерів у цій групі «справді захопливою». Це відкриває вікно не лише в біологію наших предків, а й у те, як вони жили.
Жіноче кладовище чи дивний ген?
Якщо камера Діналеді справді була зарезервована лише для самок, це натякає на досить складні й символічні поховальні практики. Раніше вважали, що подібний рівень «ритуальності» притаманний лише сучасним людям. Тобто Homo naledi могли мати власні уявлення про смерть, статус і, можливо, роль жінок у спільноті.
Однак існує й інше пояснення. За версією команди, популяція Homo naledi могла бути сильно ізольованою. У такій невеликій групі певний ген, пов’язаний із білком Amelogenin-Y, міг мутувати або взагалі зникнути. У цьому разі самці були присутні, але їхні зуби не несли звичного «чоловічого» білкового підпису, який бачимо в інших гомінінів.
Палеопротеомістка Палеса Мадупем (Palesa Madupem) з Копенгагенського університету пояснює, що білки в емалі зберігаються краще, ніж у кістках, саме завдяки надзвичайній твердості емалі. Тому зуби стають ідеальними носіями генетичної інформації з «глибокого часу».
На думку авторів, це може пояснити давню загадку: чому Homo naledi майже не демонструють статевих відмінностей у кістках. Якщо всі знайдені дорослі особини в камері належали одному біологічному типу – чи то самкам, чи то генетично «особливим» самцям, – різноманіття просто не було з чим порівнювати.
Що це змінює в нашому уявленні про давні культури
Ці давні самки або генетично унікальні самці змушують переглянути уявлення про те, як формувалося людське суспільство. Якщо Homo naledi справді практикували вибіркові поховання за статтю, це означає, що символічне ставлення до смерті й тіла могло виникнути задовго до появи сучасної людини.
Водночас робота показує, наскільки потужним інструментом стає аналіз давніх білків. За словами Дікінсона, нові методи палеопротеоміки відкривають шлях до набагато багатшого й тоншого розуміння давніх гомінінів – навіть тоді, коли ДНК уже давно зруйнована.
FAQ
Це вже остаточно доведено, що всі особини були самками?
Ні. Відсутність білка Amelogenin-Y вказує, що в зразках немає звичного чоловічого маркера, але вчені розглядають і альтернативу: у популяції Homo naledi цей ген міг змінитися або зникнути. Тому інтерпретація залишається відкритою.
Чому вчені не можуть просто проаналізувати ДНК Homo naledi?
Давня ДНК дуже крихка й рідко зберігається в теплих регіонах протягом сотень тисяч років. Білки в емалі значно стійкіші, тому саме вони зараз дають змогу зазирнути в біологію таких давніх істот.
Чи означає це, що Homo naledi були такими ж «культурними», як сучасні люди?
Ні, дослідження лише натякає на можливу складну поховальну поведінку. Воно не доводить, що їхня культура була на рівні Homo sapiens, але показує, що межа між «примітивними» та «культурними» видами може бути розмитішою, ніж вважалося.
Що буде далі в дослідженні Homo naledi?
Науковці, ймовірно, продовжать аналіз інших зубів і кісток з печерної системи, застосовуючи нові методи білкового аналізу. Це може допомогти уточнити, чи справді камера Діналеді була жіночим похованням, чи ми маємо справу з унікальною генетичною історією.
🤯 Виявляється, навіть кілька крихітних зубів можуть перевернути наше уявлення про те, хто й коли навчився ховати померлих «по-особливому». Чим точнішими стають методи аналізу давніх білків, тим більше виявляється, що історія людства – це не проста лінія прогресу, а складний клубок паралельних гілок, кожна з яких мала власні ритуали, генетику й уявлення про життя та смерть.
???????: Popular Science