Вчені з Великобританії з’ясували, що деякі камені, використані в будівництві Стоунхенджу, могли бути взяті від більш раннього мегалітичного комплексу.
Робота опублікована в журналі Antiquity. Стоунхендж, як відомо, знаходиться в центрі найбільш щільного комплексу пам’яток неоліту і бронзового століття в Англії. Він складається з декількох видів каменів: валунів пісковику і привезених за кілька десятків кілометрів так званих блакитних (чужорідних) каменів. Раніше було встановлено, що ці камені добули в рудниках на відстані 230 кілометрів від Еймсбері. А взагалі суперечки про їхнє походження фахівці ведуть вже добру сотню років.
Вчені з Університетського коледжу Лондона (Велика Британія) з’ясували, що є ключові елементи, які пов’язують Стоунхендж з більш раннім мегалітичним кругом під назвою Ваун-Маун на пагорбах Преселі в Пембрукшир на заході Уельсу. Цей пам’ятник належить до періоду 3400-3200 років до нашої ери і вважається найстарішим в країні, а його діаметр оцінюють в 110 метрів.
Тобто він був третім за величиною кам’яним кругом в Англії. Все, що залишилося від Ваун-Маун, – чотири менгіри (вертикальні камені), два з яких впали. Камені з цього пам’ятника, як вважають вчені, і використовували при будівництві частини Стоунхенджу, який звели приблизно через 400 років після Ваун-Мауну.
Дослідники встановили, що деякі з монолітів Стоунхенджу належать до того ж типу каменів, що і камені Ваун-Маун, а один з монолітів має незвичайний поперечний переріз, який відповідає відмітинам на землі, залишеної в Ваун-Маун. До того ж є свідчення того, що будівельники Стоунхенджу просто скопіювали риси більш раннього Ваун-Маун – наприклад, місце розташування щодо літнього сонцестояння.
Земляний рів навколо Стоунхенджа також дорівнює діаметру Ваун-Маун і становить 110 метрів. Можливо, при міграції на інше місце проживання будівельники Ваун-Маун просто взяли з собою «найнеобхідніше» – мегаліти для зведення схожого пам’ятника в новому місці.
Натхнення: naked-science.ru