Нові відкриття свідчать, що в процесі вмирання ми усвідомлюємо, що вмираємо, тому що наш мозок продовжує функціонувати ще деякий час після того, як серце перестало битися.
Нові дані свідчать, що в процесі вмирання ми усвідомлюємо, що вмираємо, тому що мозок продовжує функціонувати ще деякий час після того, як серце перестало битися. Американський вчений і лікар опитав 2060 осіб з різних країн, які пережили зупинку серця, і почув дещо несподіване.
На коротку мить ми стаємо бранцями смерті, в той час як вирішується наша доля.
Відчуття близькості до смерті, можливо, найяскравіше з того, що може пережити людина. Часто цей феномен описують як враження, що перед очима проноситься все життя; людина бачить світловий тунель або відчуває себе за межами тіла; їй здається, що вона вступає в контакт з рідними і близькими «з іншого боку», що час прискорюється або, навпаки, сповільнюється.
Хтось навіть вважає, що бачив наступне життя. Але що відбувається насправді?
Доктор Сем Парніа (Sam Parnia), вчений та лікар-реаніматолог з Нью-Йорка, вирішив провести дослідження на матеріалі від 2060 осіб з Європи та США: багато пацієнтів, які пережили зупинку серця, розповіли йому свої історії. Виявилося, що 46% реанімованих пам’ятали процес пожвавлення, хоча після одужання більшість і втратили спогади про це.
Найнесподіваніше, що двоє з пацієнтів зберегли докладні і обширні спогади (зорові і слухові) про роботу реанімаційної команди і спостерігали, як лікарі повідомляли про їх смерть. Це відбувалося через цілих три хвилини після того, як серце перестало битися, мозок — функціонувати, а електроенцефалограма вже не фіксував ніяких електричних коливань.
Простіше кажучи, таке ніби взагалі неможливо.
Чи може бути, що свідомість якимось чином існує незалежно від нормального функціонування мозку? Це пояснило б, чому пацієнти так ясно пам’ятають власну реанімацію, свідчить дослідження Сема Парніа.