Різниця між чоловіками і жінками – вічна тема. І, попри те, що люди завжди прагнули зрозуміти цю відмінність, поряд з науковими даними ця тема досі повна стереотипів. Очевидні, тобто зовнішні відмінності, – зрозумілі всім. А як щодо тих, які не помітити? Люди шукали статеві відмінності в людському мозку приблизно з XIX століття, однак до тепер точної відповіді на це питання немає.
Трохи передісторії
У XIX столітті американський лікар і натураліст Семюел Джордж Мортон стверджував, що черепна здатність визначає інтелектуальну, так він насипав насіння і свинцевий дріб в людські черепи, щоб виміряти їх обсяг. Роботи Мортона в основному були сконцентровані на різниці черепів між людьми різної раси, вчений описував корінних африканців, як «неприхильність до культивування і повільних в набутті знання; неспокійних, мстивих, і люблячих війну ». Потім цю ідею підхопив Гюстав Лебон, який виявив, що чоловічі черепи зазвичай більше жіночих. Це в свою чергу породило безліч послідовників, які стверджували, що ця різниця в розмірах робить чоловіків розумніший. І ось, Джон Стюарт Мілль, англійський економіст і філософ, вказав на те, що за таким критерієм слони і кити повинні бути розумнішими за людей. Саме тоді, фокус змістився з розміру черепа, на відносні розміри областей мозку.
Так різні вчені і не зовсім (наприклад, френологи) почали шукати відмінності в розмірах мозку. Наприклад, останні припустили, що лобова частка, найбільш важлива для інтелекту і пропорційно більше у чоловіків. Пізніше нейроанатоми стверджували, що тім’яна частка більш важлива для розуму, і саме вона більша у чоловіків.
У XX і XXI століттях дослідники почали шукати жіночі або чоловічі характеристики в більш дрібних відділах мозку. Однак і зараз багато нейробіологів не згодні з таким підходом.
Анатомічні відмінності мозку
На сьогодні найбільші гендерні відмінності в мозку були виявлені в гіпоталамусі – структурі, яка регулює репродуктивну фізіологію і поведінку. Однак такими результатами були незадоволені багато вчених, адже така різниця є цілком логічною. Тому метою багатьох дослідників є виявити статеві відмінності в мисленні, а не тільки репродуктивної фізіології.
Так практично всі дослідження в області расових і статевих відмінностей сконцентрувалися на мозолистому тілі – на великому скупченні нервових волокон (200 – 250 мільйонів), яке є найбільшою структурою, що з’єднує півкулі головного мозку.
У XX столітті вчені виявили, що мозолисте тіло в середньому пропорційно більше у жінок. Ця різниця привернула загальну увагу, так було висловлено припущення, що саме ця частина мозку є причиною когнітивних статевих відмінностей. Однак саме тоді з’явилося і багато міфів щодо цього, наприклад, деякі журнали почали писати про те, що оскільки жіноче мозолисте тіло ширше, то і провідність між півкулями краща, а значить, жінкам легше робити кілька справ одночасно, а також це пояснює їх інтуїцію.
На жаль, після цієї сенсації пішла низка різних спростувань. Деякі вчені знаходили цьому докази, деякі навпаки говорили, що у чоловіків мозолисте тіло більше. Останні роботи показують, що відмінності в цій частині дійсно є, але про що це говорить – зрозуміло не до кінця.
Жіночі та чоловічі характеристики мозку візуально
Для більшої наочності вчені створюють спеціальні діаграми активностей мозку. Дуже рідко деякі області мозку показують незначну різницю, але в більшості випадків графіки кажуть про те, що робота мозку жінок і чоловіків розподіляється однаково. Тобто, якщо людина візьме подивитися дані двох статей, вона не зрозуміє, де чоловік, а де жінка, оскільки їх риси на діаграмах будуть перетинатися.
Так нейробіолог Дафна Джоел і її колеги досліджували МРТ більше 1 400 людей, вимірявши 10 областей мозку з найбільшими статевими відмінностями. Вони дивилися, чи відповідають ці відмінності статі людей. Дослідники виявили, що тільки від 3% до 6% людей мали «жіночі» або «чоловічі» відмінності для всіх досліджуваних структур.
Коли в мозку виникають статеві відмінності, що їх викликає?
Дослідження 1959 вперше продемонструвало, що ін’єкція тестостерону вагітному гризуну змусила потомство жіночої статі демонструвати чоловічу поведінку в дорослому віці (поведінка тварин чітко розділена: чоловіки – мисливці, жінки займаються потомством). Автори прийшли до висновку, що пренатальний тестостерон може впливати на «організацію» мозку. Багато подальших досліджень показали, що це в основному вірно, однак не факт, що може бути застосовано до людини.
Провести такі дослідження з людиною неможливо з точки зору етики. А значить зараз вчені не мають чітких результатів в цій сфері.
Зміни мозку
Статеві відмінності мозку також дуже сильно залежать від нашої здатності вчитися. Люди швидко засвоюють інформацію в дитинстві і набагато повільніше з віком. Від запам’ятовування фактів або розмов до вдосконалення музичних або спортивних навичок, навчання змінює зв’язки між нервовими клітинами, званими синапсами. Ці зміни надзвичайно малі, але їх кількість може бути просто неймовірною.
В одному з досліджень, що проводилося на лондонських таксистів, вчені помітили, що вивчення складної нової професії може кардинально змінити мозок дорослої людини. Професійні таксисти в столиці Англії зобов’язані запам’ятовувати складні маршрути, дороги і визначні пам’ятки свого міста. Дослідники виявили, що це навчання фізично змінює гіпокамп водія, область мозку, критично важлива для навігації. Виявилося, що у лондонських таксистів гіпокамп на міліметр більше, ніж у інших людей, тобто в ньому більше ніж в 1000 разів більше синапсів.
Тому цілком логічно припускати, що статеві відмінності в людському мозку є не тільки вродженими. Вони також можуть бути результатом навчання. Люди живуть в гендерній культурі, в якій виховання, освіта, очікування і можливості відрізняються в залежності від статі, від народження до зрілого віку, що неминуче змінює мозок.
Тому зараз вчені схильні вважати, що будь-які статеві відмінності в структурах мозку обумовлені складною комбінацією генів, гормонів та навчання.
Натхнення: www.popmech.ru