В південній частині Тихого океану координати 48°52′ ю. ш. 123°23′ з. д. знаходиться умовна точка, максимально віддалена від будь-якої ділянки суші. Найближча до неї жила «місцевість» — розташована на відстані 400 км Міжнародна космічна станція, а найближча земля — безлюдний атол Дюси — лежить в 2 688 км.
Ця ділянка називається Океанським полюсом неприступності, або Точкою Немо (Point Nemo) — на честь капітана з романів Жуля Верна. Вона є «серцем» Південно-Тихоокеанського кругообігу (SPG) — однієї з п’яти гігантських систем течії в Світовому океані. Тут величезні маси води ходять по колу, майже не контактуючи з іншими водними масами з-за тиску і температури. Вода практично не містить поживних речовин, зате рівні ультрафіолету вище, ніж в інших місцях на планеті. З цієї причини представники фауни, за винятком бактерій, в Точці Немо не зустрічаються.
Це дуже цікаве місце для досліджень, і нещодавно вчені з Інституту морської мікробіології ім. Макса Планка повідомили про результати шеститижневої експедиції. Вона проводилася з грудня 2015 року по січень 2016 року німецькою дослідному судні FS Sonne. Біологи відібрали популяції мікробів на глибині від 20 до 5000 метрів, використовуючи нову систему аналізу, яка дозволяє впорядкувати та ідентифікувати органічні зразки всього за 35 годин.
Домінуючими виявилося 20 основних бактеріальних видів: в основному це були організми, які зустрічаються і в інших системах кругообігів. Але загальна чисельність бактерій — на третину менше, ніж у круговоротах Атлантики. На даний момент це «найнижча кількість клітин, що коли-небудь була виміряна в поверхневих водах океану на всій Землі», — кажуть біологи.
Одна з популяцій, AEGEAN-169, піднесла сюрприз: в ході попередніх досліджень її знаходили на глибині 500 і більше метрів, тоді як тепер вона перемістилася в поверхневі води. Вчені вважають, що це вказує на цікаву потенційну адаптацію до вод з низькою біологічною продуктивністю в умовах високої сонячної освітленості.
Наукова робота підтвердила, що SPG є унікальним ультраоліготрофним середовищем існування. З одного боку, слабка концентрація поживних речовин обмежує зростання спеціалізованих організмів; але з іншого — найбільш сильні популяції все ж пристосовуються до екстремальних фізико-хімічних умов.
Натхнення: earth-chronicles.ru