Міжнародна група вчених з’ясувала, що дефіцит таурину у людей пов’язаний з віковими захворюваннями. Додавання його в їжу продовжило життя мишам, черв’якам і мавпам і уповільнило старіння на клітинному рівні.
Таурин — це амінокислота, яка міститься у всіх продуктах тваринного (і в деяких випадках – рослинного) походження: в м’ясі, рибі, молоці. Крім того, ця ж сульфокислота міститься в багатьох енергетичних напоях. До речі, через те, що вегетаріанці не їдять м’ясо, у них виникає дефіцит таурину. При цьому він вважається умовно незамінною речовиною для дорослих і повністю незамінною — для організму дітей.
Відомо, що таурин частково необхідний для здоров’я кісток, серцево-судинної, імунної та нервової систем. Минулого року команда бразильських вчених також виявила, що таурин відіграє роль у терапії проти старіння. При цьому досліджень на цю тему все одно мало. Міжнародна група вчених, куди увійшли фахівці з університетів Колумбійського, Вашингтонського (США), Мюнхенського (Німеччина), Інституту генетики і медицини (Італія) і багатьох інших наукових організацій вирішили більше дізнатися про це питання і провели серію експериментів. Їхні висновки представлені в журналі Science.
Спочатку вчені виміряли динаміку рівня сироваткової концентрації таурину з віком у людей і макак-резусів. З’ясувалося, що вона постійно знижується: в середньому з 132,3 нанограма на мілілітр у мишей у віці одного місяця до 40,2 у 56-тижневих. П’ятнадцятирічні макаки мали рівень таурину на 85 відсотків нижче, ніж п’ятирічні примати. У людей у віці 60 років цей рівень становив лише третину від такого у п’ятирічних дітей.
На наступному етапі вчені перейшли безпосередньо до експерименту. Одній частині 14-тижневих гризунів щодня і до кінця життя вводили 1000 міліграмів таурину на кілограм маси тіла, інший — плацебо. Харчування тих і інших не обмежували. В результаті миші, які отримували таурин жили довше, ніж ті, кому його не вводили: тривалість життя перших зросла на 10-12 відсотків. Те ж саме спостерігалося у круглих черв’яків Caenorhabditis elegans, а ось з пекарськими дріжджами Saccharomyces cerevisiae цей трюк не пройшов.
Після цього вчені додавали таурин в їжу мишей, що поліпшило всі досліджені показники їх здоров’я: з віком вони менше набирали вагу, краще зберігалася кісткова тканина, м’язова сила, витривалість, когнітивні функції. Плюс вони виявляли менше ознак тривоги та депресії. Щось схоже спостерігалося і у мавп. Крім цього, фахівці проаналізували зв’язок рівнів циркулюючих метаболітів таурину більш ніж з 50 клінічними факторами ризику майже у 12 тисяч учасників проспективного дослідження EPIC-Norfolk.
На щастя, для людей теж спостерігався схожий ефект: більш високий рівень таурину і гіпотаурину в крові корелював з більш низьким індексом маси тіла, абдомінальним ожирінням, рівнем глюкози в крові, захворюваністю на цукровий діабет другого типу і рівнем маркера запалення с-реактивного білка (найбільш чутливого показника пошкодження тканин при запаленні, некрозі і травмі). В цілому більш високі показники рівня таурину виявилися пов’язані з уповільненням клітинного старіння. Автори дослідження зробили висновок, що дефіцит цієї речовини можна назвати одним з рушійних факторів старіння у багатоклітинних тварин.