Реєструючи крихітні генетичні зміни у вірусі, званому коронавірусом, біолог Тревор Бедфорд з дослідницького центру раку в Сіетлі Fred Hutch і його колеги з’ясували не тільки на що здатний цей вірус, але і його вік.
З моменту появи коронавіруса вчені зі всього світу активно обмінювалися інформацією про нього, в тому числі генетичними даними вірусів. До 12 лютого 2020 року був відомий генетичний склад більше 100 зразків вірусу. Порівняння геномів дозволило Бедфорду і його колегам зібрати вірусне генеалогічне древо і скласти маршрут поширення зарази від геному до геному, від мутації до мутації. Так вчені з’ясують шляхи передачі коронавіруса.
Дослідники виявили ідентифікуючі мутації у вірусі в міру його переміщення по земній кулі — і жоден з них не припускає, що вірус стає більш вірулентним (заразним), зазначив Бедфорд. Поширюючись вірус мутує. При цьому віруси, як правило, мають «схильну до помилок форму реплікації. Наприклад, сезонні мутації грипу відбуваються раз в 10 днів, і «ми не турбуємося про те, що раптово грип стане особливо небезпечним».
Генетичне картування також припускає, що новий коронавірус тісно пов’язаний з коронавірусом летючої миші, виявлених в Китаї в 2013 році. Але ці два штами повинні були почати розходитися 20-70 років тому.
Натхнення: earth-chronicles.ru