Наука

Таємничу личинку, схожу на інопланетянина, ідентифіковано як ймовірного паразита

Генетичний аналіз понад 3000 зразків підтвердив зв’язок фасетотектанів із балянусами. Їхня еволюція демонструє незалежне виникнення паразитизму.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Фасетотектани, загадкові мікроскопічні ракоподібні, яких наука знала з XIX століття лише у вигляді личинок, виявилися ендопаразитами, що заражають невідомих досі хазяїв у дорослому віці.

Загадковий фацетотектин (він же личинка ципріда), y-циприда (Ніклас Драйер).

Міжнародна група дослідників зібрала понад 3000 особин біля узбережжя Японії та проаналізувала їхній генетичний матеріал. Це дозволило визначити їхнє місце у родоводі ракоподібних і пов’язати з балянусами. «Ми нарешті змогли підтвердити, що вони дійсно пов’язані з балянусами, але не є близькими родичами жодного з інших паразитичних видів», — пояснив еколог Джеймс Бернот.

Попри генетичну віддаленість, морфологічні ознаки — гачкоподібні придатки та реакція на гормон росту — свідчать про паразитичний спосіб життя. На відміну від інших балянусів, фасетотектани живуть вільно лише у личинковій фазі, а дорослими заражають господарів. Їхній розвиток включає кілька форм: y-личинка, y-наупліус, y-циприда та yпсион — червоподібна стадія без екзоскелета, що нагадує паразитичних родичів.

Місце фацетотектид у родоводі ракоподібних (Dreyer et al., Curr. Biol., 2025).

Подібно до паразитичних балянусів, що уражають крабів, фасетотектани ймовірно проникають у тіло хазяїна та проростають крізь нього, як грибкова мережа. «Вони каструють своїх господарів і змушують їх поводитися так, ніби ті вагітні», — зазначає Бернот. Таке явище відоме серед балянусів, які фемінізують навіть самців крабів, позбавляючи їх можливості розмножуватися.

Від маленького рачка (y-личинки) до y-наупліуса, y-циприди та yпсигона – останньої відомої черв’якоподібної стадії. Кожна з них має довжину близько 100 мікрометрів. (Ніклас Драйер)

Дослідники вважають, що йдеться про конвергентну еволюцію: різні групи текострак, під тиском відбору, незалежно перейшли до паразитичного способу життя. «Наші дані підтверджують сценарій, за яким паразитизм неодноразово виникав у текостраки з вільноживучих предків», — підсумували Ніклас Драйер і його колеги у Current Biology.

Це відкриття розкриває ще одну загадку океанічного мікросвіту й пояснює, як крихітні істоти можуть змінювати еволюційні стратегії, щоб виживати.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button