Група вчених провела аналіз ліпідних залишків у 805 фрагментах керамічного посуду з археологічної пам’ятки Барджин-Хююк, що розташована на північному заході Туреччини. Дослідники виявили, що вже на ранньому етапі існування цього поселення (близько 6600-6400 років до нашої ери) місцеві жителі вживали в їжу молоко або молочні продукти.
Між 12 і 10 тисячами років тому, тобто на самій зорі епохи неоліту, стародавні жителі Близького Сходу одомашнили три види парнокопитних ссавців: овець, кіз і биків. Мабуть, спочатку цих тварин розводили заради м’яса і шкур, і лише через деякий час люди усвідомили, що з них можна отримувати додаткову вигоду у вигляді молока, вовни або тяглової сили. Однак питання про те, коли саме люди почали робити це, залишаються відкритими.
На сьогодні найбільш ранні переконливі свідчення переробки молока походять із північного заходу сучасної Туреччини, де археологи знайшли значну кількість фрагментів керамічного посуду, виготовленого близько 6500-5000 років до нашої ери, на поверхні яких збереглися залишки молока. Близькі за віком знахідки відомі і з Південно-Східної Європи, куди вихідці з Малої Азії принесли виробляюче господарство в VII тисячолітті до нашої ери. При цьому деякі дослідники припускають, що на Близькому Сході люди могли доїти корів і дрібних рогатих тварин набагато раніше, проте знайти переконливі докази цього поки не вийшло.
Хаді Озбал (Hadi Оzbal) з Босфорського університету спільно з колегами з Австрії, Нідерландів і Туреччини зосередив свою увагу на ще одній пам’ятці, розташованій у районі Мармурового моря – Барджін-Хююк. Це поселення, що існувало між 6600 і 6000 роками до нашої ери. Регіон примітний тим, що, з одного боку, найбільш ранні пам’ятки епохи неоліту з’являються тут тільки в першій половині VII тисячоліття до нашої ери, хоча до Центральної Анатолії виробниче господарство прийшло ще в IX тисячолітті до нашої ери, але, з іншого боку, звідси походять найдавніші переконливі свідчення молочного тваринництва.
Дослідники відібрали для аналізу ліпідних залишків 805 фрагментів керамічного посуду різних типів, які належать до всього періоду існування поселення Барджин-Хююк: раннього етапу (близько 6600-6400 років до нашої ери), середнього (близько 6400-6200 років нашої ери) і пізнього (близько 6200-6000 років до нашої ери). У 175 зразках вчені виявили ліпіди, що піддаються інтерпретації, 52 з них належали до раннього етапу, 51 – до середнього, 70 – до пізнього.
Для подальшого ізотопного аналізу виявилися придатними 143 зразки. Вчені з’ясували, що 85 з них (60 відсотків) являли собою залишки молока або молочних продуктів, причому вони переважали на всіх трьох розглянутих етапах, 51 зразок (36 відсотків) – жиру жуйних тварин. Ще в п’яти зразках (чотири відсотки) були присутні залишки жиру нежуйних тварин. У деяких випадках на одному й тому ж черепку збереглися і залишки молока, і тваринного жиру.
Отримані результати вказують на те, що в Барджин-Хююку збереглися одні з найдавніших свідчень існування молочного тваринництва. При цьому вчені вважають, що люди принесли цей спосіб господарювання вже в готовому вигляді, оскільки значна кількість залишків молока була присутня на кераміці, що належить до раннього етапу існування поселення. Крім того, дослідники також проаналізували, які типи посуду використовували для перероблення або зберігання молока та молочних продуктів. Серед іншого, вони виявили, що на пізньому етапі у жителів поселення Барджин-Хююк з’явився тип посуду, який являв собою горщик з чотирма опуклостями на тулубі і використовувався для перероблення молока. На думку дослідників, такі горщики не тільки було зручно підвішувати над вогнем, але й використовувати як посуд для збивання молока.