Дослідження показало, що скам’янілі зуби, знайдені ще в 1970-х роках, насправді належать раніше невідомому великому близькому родичу сучасної великої панди.
Повторний аналіз скам’янілостей зубів, що зберігалися в Болгарському національному музеї природної історії, показав існування в Європі в минулому раніше невідомого виду, спорідненого великим пандам. Дослідники вважають, що це була остання і «найбільш розвинена» Європейська велика панда. Її назвали Agriarctos nikolovi.
Викопні скам’янілості були виявлені ще в 1970-х роках у вугільних покладах неподалік від села Огняново в Болгарії. Дослідники датували знахідку епохою міоцену. Вони вважають, що близько 6 млн років тому представники цього виду переміщалися по лісистих і болотистих районах Східної Європи.
Зуби Agriarctos nikolovi. Зображення: Jiangzuo, Spassov, Journal of Vertebrate Paleontology
Скам’янілості трави, якою харчується сучасна панда, рідко зустрічаються в Європейському літописі скам’янілостей, особливо в болгарському пізньому міоцені. А вістря зубів не здаються досить міцними, щоб розчавити здерев’янілі стебла, кажуть автори роботи. Вони вважають, що стародавня панда харчувалася більш м’якими рослинними матеріалами.
- Роботи перемогли грибок за допомогою ультрафіолетового випромінювання
- Чим тепліше океан, тим більше в ньому хижаків
Дослідники вважають, що конкуренція з іншими видами за харчування підштовхнуло панду до вегетаріанства. При цьому зуби Agriarctos nikolovi забезпечували цим тваринам достатній захист від хижаків. Крім того, ікла можна порівняти за розміром з іклами сучасної панди, що дозволяє припустити, що вони належали тварині такого ж або трохи меншого розміру.
Реконструйований вигляд Agriarctos nikolovi. Зображення: Jiangzuo, Spassov, Journal of Vertebrate Paleontology
Велика панда – вид всеїдних ссавців, поширених в гірських районах Китаю. Хоча зараз ця група тварин представлена єдиним живим представником з вузьким ореолом проживання, вважається, що в минулому споріднені види населяли Європу і Азію.
Дослідники вважають, що європейська Agriarctos nikolovi зникла в результаті зміни клімату. Найбільш ймовірна причина “мессінського піку солоності” – геологічної події, коли Середземноморський басейн висох, що значно змінило навколишнє наземне середовище.