Влада В’єтнаму оголосила амбітні плани щодо розвитку напівпровідникової індустрії, які передбачають будівництво шести заводів до 2050 року та досягнення річного доходу в $100 млрд від цього сектору. Ця стратегія має на меті зробити країну одним із ключових гравців на світовому ринку мікроелектроніки.
Згідно зі стратегією, ухваленою в межах Постанови №1018/QD-TTg під керівництвом прем’єр-міністра Фам Мінь Чиня, план розбито на кілька етапів. Перший етап, який завершиться до 2030 року, передбачає будівництво першого заводу для виробництва чипів та створення 10 підприємств для пакування та тестування. В’єтнам також планує підготувати понад 50 000 фахівців і отримати $25 млрд річного доходу від напівпровідникового сектору. Очікується, що доходи від електроніки сягнуть $225 млрд на рік.
У період з 2030 до 2040 року планується будівництво ще двох заводів та збільшення кількості підприємств для пакування і тестування до 15. Водночас кількість інженерів у галузі напівпровідників зросте до 100 000 осіб, а річний дохід від цієї індустрії перевищить $50 млрд. В’єтнам намагатиметься зміцнити свої позиції в електронній індустрії з доходами, що перевищать $485 млрд.
На заключному етапі до 2050 року В’єтнам планує завершити будівництво ще трьох заводів, довівши їхню загальну кількість до шести. До цього часу кількість компаній, що займаються проєктуванням чипів, зросте до 300, а загальний дохід від напівпровідникової індустрії досягне $100 млрд на рік. Країна прагне досягти повної самодостатності у виробництві напівпровідників та стати одним із глобальних лідерів цієї індустрії.
Незважаючи на те, що В’єтнам наразі не є провідним гравцем на ринку напівпровідників, значні інвестиції міжнародних компаній, таких як Intel та Samsung Electronics, свідчать про високий потенціал країни в цій сфері. Intel, наприклад, уже має великий завод із збирання та тестування чипів поблизу Хошиміну.
Проте на шляху реалізації цих амбітних планів В’єтнам стикається з кількома викликами. Це, зокрема, брак енергетичних ресурсів, необхідність модернізації технологічної інфраструктури та низький рівень заробітної плати, що може вплинути на залучення висококваліфікованих фахівців. Вирішення цих проблем стане критичним для успішного розвитку напівпровідникового сектору та забезпечення довготривалого економічного зростання.