Зонд “Акацукі” виявив на Венері гігантську хвилю, що рухається з величезною швидкістю — 360 кілометрів на годину – через верхні шари атмосфери, але при цьому залишається “стоячою” для спостерігачів в космосі.
Атмосфера Венери цікавить вчених вже майже 60 років, з моменту початку її серйозного вивчення радянськими зондами серії “Венера” і американськими апаратами “Марінер”. Досить швидко вчені з’ясували, що атмосфера сестри Землі абсолютно не схожа на повітряну оболонку нашої планети.
Вона виявилася надзвичайно щільною, і тиск у поверхні Венери майже в сто разів вищий, ніж на Землі. Висока щільність змушує вуглекислоту, на частку якої припадає близько 95% маси атмосфери другої планети Сонячної системи, вести себе як екзотична рідина, а також породжує низку інших незвичайних атмосферних ефектів. Зокрема, атмосфера “ранкової зірки” обертається в 60 разів швидше, ніж сама планета, що породжує надпотужні вітри, які рухаються зі швидкістю 500 кілометрів на годину.
Зонд “Акацукі”, запущений у травні 2010 року, повинен був приступити до вивчення таємниць венеріанської атмосфери в грудні 2010 року, однак він пролетів повз планети через проблеми з роботою двигунів. Через п’ять років, коли “Акацукі”, описавши коло навколо Сонця, повернувся до Венери, японські інженери змогли загальмувати зонд і вивести його на стабільну орбіту, фактично воскресивши місію, яка вже вважалася загубленою.
Сьогодні Масато Накамура (Masato Nakamura), керівник місії, і його колеги розповіли про перші результати роботи “Акацукі” — в тому числі про відкриття незвичайної структури в її атмосфері, схожої на знамениту “літеру Y”, знайдену в атмосфері Венери ще в середині 60-х років минулого століття.
Вивчаючи знімки верхніх шарів атмосфери Венери, які “Акацукі” робив в перші місяці роботи на її орбіті, вчені виявили гігантську хвилю довжиною в 10 тисяч кілометрів, яка простяглася від одного полюса “ранкової зірки” до іншого і повільно рухається крізь повітряні прошарки на висоті 65 кілометрів. Цю структуру вчені помітили в перший день після прибуття “Акацукі”, і вона продовжувала існувати як мінімум до травня цього року.
Атмосфера Венери, завдяки її незвичайним властивостям, рухається швидше, ніж сама планета обертається, тому, якщо дивитися на неї з космосу, буде здаватися, що ця гігантська лінія стоїть на місці, а хмари пропливають через неї. Завдяки збігу обставин, вона фактично стоїть над однією і тією ж точкою на поверхні Венери, повільно рухаючись разом з нею.
Проаналізувавши її властивості і відмінності в температурі, швидкості руху та інших властивості атмосфери до та після її меж, японські планетологи прийшли до висновку, що вони мають справу з так званою атмосферною гравітаційною хвилею.
На відміну від їх невловимих космологічних “тезок”, вчені добре знають, як утворюються і зникають атмосферні гравітаційні хвилі. Вони виникають в результаті взаємодії великих атмосферних фронтів c гірськими грядами та іншими великими природними перешкодами. Сліди їх існування можна побачити в хвилях на поверхні спокійного моря, перистих хмарах і в деяких інших феноменах.
Проблема полягає в тому, що на Венері немає великих гір та інших форм рельєфу, здатних породити гравітаційні хвилі таких розмірів, рекордно високих, як припускають вчені, для всієї Сонячної системи. Відповідно, або дані по рельєфу Венери помилкові, або вітри і повітряні маси у поверхні планети, де зароджуються такі хвилі, ведуть себе не так, як на Землі.