Така ось іронія: за всієї любові японців до природи, Японія залишається серед небагатьох країн, які продовжують забивати морських ссавців.
Нове судно більше, швидкохідніше і сучасніше за попередника – Nisshin Maru плавав 30 років і був списаний у 2020 р.
При довжині близько 116 м, воно має водотоннажність 9300 тонн і може прийняти в холодильники на борту 2000 т продуктів китового промислу. Kangei Maru також оснащений власною безпілотною авіацією: розвідувальні дрони ведуть пошук китів у радіусі близько 40 км від судна.
Обробна палуба має розмір із 2 баскетбольні майданчики. Тут від туші відокремлюватимуть ворвань (китовий жир), після чого її обробляють на частини.
Японія так і не відмовилася від забою китів
Комерційний видобуток китів було заборонено в 1986 р., коли виживання багатьох видів опинилося під загрозою. Лише дві країни з-поміж китобоїв не підтримали міжнародну конвенцію – Норвегія та Ісландія.
Сліпом можна витягнути з води тушу кита завдовжки до 26 м.
Японія спочатку підкорилася загальній забороні, але продовжила вести полювання таємно під приводом вилову морських ссавців у наукових цілях. У 2018-му влада країни запропонувала знову дозволити китобійний промисел, отримала відмову і після цього вийшла з міжнародного договору.
Відтоді країна веде промисел – переважно у своїх внутрішніх водах, де вона має право розпоряджатися природними ресурсами на власний розсуд. Однак екоактивісти помічали, що японські китобої не цураються і полювання в міжнародних водах.
У наш час її закони дозволяють полювання на три види китів: сейвали, мінкети та кити Брайда – усі три перебувають під загрозою зникнення. Уряд країни розглядає можливість дозволити також полювання на фінвалів, другий найбільший вид китів після синього кита.
Крім Японії, полювання на китів, як і раніше, дозволено в Норвегії та Ісландії. Остання нещодавно заявила, що з 2024 р. припиняє видобуток через падіння попиту на китове м’ясо.
Забій китів: користь чи шкода
Природно, японські китобої зазнають величезного тиску з боку місцевих та іноземних екоактивістів, екологів, науковців і багатьох інших організацій і груп людей, які прагнуть зберегти і відродити популяцію китів.
Настільки ж природно, що вони якось аргументують свою відмову дотримуватися міжнародних норм. Іронічно, але власник судна, китобійна компанія Kyodo Senpaku, запевняє, що… піклується про екологію. Кити перебувають на вершині харчового ланцюжка і конкурують з людиною за їжу, кажуть вони, тому для збереження балансу в океані їхню кількість потрібно тримати під контролем, пише CNN.
Так, і не забудьте, що ми вбиваємо китів гуманно, зазначають представники компанії. Найчастіше кит гине миттєво. Іноді вони мучаться, але ми швидко припиняємо муки за допомогою рушниць.
Той самий репортаж наводить заперечення вчених. Споживаючи планктон, кити переробляють біомасу і роблять її придатною для живлення водоростей – у такий спосіб вони роблять внесок у зниження кількості вуглекислого газу в атмосфері та боротьбу з глобальним потеплінням.
У своїй PR-кампанії Kyodo Senpaku переконує, що м’ясо китів корисне і запобігає випадінню волосся та раку. Навряд чи, зауважують екологи, адже м’ясо китів і дельфінів містить багато ртуті.
Китобої апелюють також до історії, називаючи промисел національною традицією. Насправді, вилов китів розпочався тільки в 1600-х рр., зазначають історики, а справжнього розквіту досяг уже в 20 столітті. Тож не така вже це давня традиція.
Чи буде Японія полювати в Антарктиді
Екологів найбільше насторожує параметр дальності Kengai Maru – до 13000 км, з автономністю 60 днів. Якщо полювати тільки в територіальних водах Японії, така дальність ні до чого, і захисники природи побоюються, що японці повернуться до промислу в Південному океані.
Представники Kyodo Senpaku запевняють, що плисти через пів Землі заради полювання стало економічно невигідно. Але продовжують вести спостереження у водах поблизу Антарктиди.
Молоді японці хочуть дивитися на китів, а не їсти їх
У наші дні м’ясо морських ссавців перетворилося на предмет розкоші, його купують із примхи, розповів CNN професор Нобухіро Кісігамі з Національного музею етнології. У наші дні в Японії споживають від 1000 до 2000 т китового м’яса на рік. Для порівняння, у 1960-х ця цифра сягала 230 тисяч т.
Президент Kyodo Senpaku Хідеко Токоро спілкується з журналістами на містку Kangei Maru.
Падає і споживання м’яса дельфінів, а китовий жир нині практично повністю витіснений синтетичними і рослинними жирами.
Молоде покоління нації більше не вважає, що знищення китів є такою вже важливою традицією. Не випадково в наші дні Японія отримує більше прибутку від туристів, охочих спостерігати за китами, ніж від продажу китового м’яса, вказує Всесвітній альянс китоподібних (WCA).
Китобійний промисел у Японії сходить нанівець природним чином. Є надія, що вік Kengai Maru виявиться недовгим.