Новий аналіз, в якому використовувалися кільця дерев, вирішив суперечки про те, коли вибухнув супервулкан Санторін. Отримані дані допомогли залагодити попередні невідповідності між археологічними та радіовуглецевим методами датування виверження, повідомляють дослідники з університету Арізони (США).
Вибухове виверження Санторіна більше 3400 років тому поховало мінойське поселення на острові Тіра під шаром попелу і пемзи більше 40 метрів товщиною. Вплив виверження відчувався навіть у Єгипті і на території сучасного Стамбула в Туреччині.
Археологи вважали, що виверження відбулося в період між 1570 і 1500 рр. до н. е., на підставі людських артефактів, наприклад, єгипетських літописів і гончарних виробів, знайдених на розкопках.
Інші дослідники називали датою виверження 1600 р. до н. е, використовуючи радіовуглецеве вимірювання шматочків дерев, зерна і бобових, знайдених під шаром вулканічного попелу. Використовуючи радіовуглецеве вимірювання річних кілець дерев, які росли в момент виверження, вчені датували виверження періодом з 1600-1525 рр.
З тих пір методи радіовуглецевого тестування удосконалилися і вимагають лише шмат дерева, тому Шарлотта Пірсон, провідний автор дослідження, і її колеги змогли перевірити щорічний приріст кілець дерев з 1500 до 1700 рр. до н. е. до, під час і після моменту, коли Санторін, як вважалося, вибухнув. Були проаналізовані 285 зразків річних кілець дерев.
Пірсон сподівається, що майбутні дослідження допоможуть визначити дату виверження з точністю до року.
Виверження Санторіна було настільки сильним, що розбило острів на безліч частин — сучасний архіпелаг Санторін. Через руйнування острова утворилося цунамі, яке “накрило” Крит та інші острови вулканічним попелом і камінням.
Катаклізм став основною причиною падіння крито-мінойської цивілізації, породив легенду про Атлантиду і вважається прототипом Великого потопу.