Цераміди нерідко включають в засоби по догляду за шкірою, проте тепер вчені з’ясували, що вони відіграють велику роль в слабшанні м’язів у міру старіння. У літніх мишей м’язові клітини буквально забиті церамідами, що і призводить до їх фізичної слабкості. Дослідження опубліковано в журналі Nature Aging.
Кераміди відіграють важливу роль у нашому організмі, насамперед як компонент клітинних мембран, що забезпечують захист клітини. Не дивно, що вони входять до складу багатьох доглядових засобів — кремів, мила і шампунів. Однак тепер дослідники з Федеральної політехнічної школи Лозанни (Швейцарія) з’ясували, що ці речовини відіграють велику роль в одному малоприємному процесі — старечому слабшанні мускулатури.
Як і люди, лабораторні миші, старіючи, стають слабкими і млявими, а їх м’язи виявляються буквально забиті церамідами. Виявилося, це відбувається через збій в роботі білків, необхідних для перетворення жирних кислот і амінокислот в цераміди. “Зламані” білки стають надзвичайно активними і напрацьовують більше церамідів, ніж в нормі потрібно організму.
Але чи можливо на це якось вплинути, наприклад, “заборонивши” білкам виробляти надлишок церамідів? Ввівши літнім мишам блокатори церамідного синтезу, вчені запобігли у тварин втрату м’язової маси, і навіть у дуже поважному віці звірята залишалися сильними, витривалими і зберігали хорошу координацію рухів.
Вивчивши процес блокування церамідів більш уважно, вчені з’ясували, що введення блокатора активує м’язові стовбурові клітини, змушуючи м’язи рости і ставати сильнішими.
Нарешті, найголовніше питання: чи можливо застосувати ці знання на користь людям? Виявилося, у 25 відсотків обстежених людей у віці 70-80 років вже є свій природний «блокатор церамідів» — особлива мутація в гені, що відповідає за їх синтез. Такі люди могли довше ходити, були сильнішими і краще могли вставати зі стільця, що вказує на більш комфортне старіння.
Іншими словами, результати, отримані на мишах, можуть бути корисні і нам, так що тепер завдання вчених — розробити блокатори церамідів, які зможуть приймати люди. Якщо їх дослідження увінчається успіхом, цілком можливо, що літня людина, яка вийшла на ранкову пробіжку або спритно перестрибує через перешкоди, буде не рідкісним винятком, а нормою.