Раніше вчені не могли зрозуміти процесів, які позбавили поверхню Місяця таких хімічних елементів, як натрію і калію. Колись вважалося, що супутник Блакитної планети утворився після зіткнення її з великим астероїдом, однак тоді Місяць мав би подібну будову до Землі.
Коли Сонце було всього лише немовлям чотири мільярди років тому, воно переживало сильні спалахи інтенсивного випромінювання, що вивергали пекучі хмари високої енергії і частинки по всій сонячній системі. Саме вони вплинули на зародження життя на інших планетах. У 2012 році вчені створили теорію, щоб імітувати вплив сонячної активності на кількість натрію і калію, які або доставляються на поверхню Місяця, або збиваються потоком заряджених частинок від Сонця, відомих як сонячний вітер, або з-за потужних вивержень, відомих як викиди корональної маси.
Модель показує, що раннє Сонце оберталося повільніше, ніж 50% зірок, що зароджуються. За оцінками дослідників, протягом свого першого мільярда років Сонцю потрібно не менше 9-10 днів, щоб зробити один оборот. Вони визначили це, моделюючи еволюцію нашої сонячної системи під повільною, середньою, а потім швидко обертовою зіркою, і виявили, що тільки одна версія – повільно обертова зірка – здатна підірвати потрібну кількість заряджених частинок на поверхню Місяця, щоб з часом вибити в космос досить натрію і калію, залишивши ті кількості, які ми бачимо на поверхні Місяця сьогодні.