Нове дослідження Університету Арізони ставить під сумнів ідею про те, що Земля переживає стрімке прискорення масового вимирання видів.
Автори пропонують нове бачення процесу «вимирання» — «остаточного зникнення виду під дією довготривалих антропогенних і природних факторів». Дослідники наголошують, що темпи втрат видів досягли максимуму приблизно століття тому та відтоді зменшувалися. Як підкреслив Джон Віенс: «минулі випадки вимирання є слабкими і ненадійними предикторами сучасного ризику». Це ставить під сумнів застосування лінійних прогнозів, що ґрунтуються на даних минулих століть.
Аналіз понад 900 задокументованих випадків зникнення показав значну різницю між групами видів і регіонами. Найбільших втрат зазнали молюски та острівні хребетні, чутливі до інвазивних видів. На континентах домінує інша загроза — руйнування природних середовищ існування. Сабан зауважила: «попередні моделі неможливо рівномірно застосувати до сучасних екосистем».
Неочікуваним висновком стало те, що зміна клімату за останні два століття не спричинила сплеску вимирань. Віенс уточнив: «це не означає відсутності загрози, а лише те, що минулі темпи не відображають теперішніх ризиків». Дослідники наголошують, що актуальні категорії загрози дають точніше уявлення про сучасний стан біорізноманіття.
Сабан підкреслила важливість коректного трактування даних: «втрата біорізноманіття є величезною проблемою, і ми ще не бачимо всіх її наслідків». Дослідження не заперечує ризиків, але відходить від апокаліптичних прогнозів. Робота спрямована на створення точнішого розуміння процесів, які формують нинішні та майбутні загрози.